РОЗДІЛ 12. ПЛАНУВАННЯ МТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАПАСІВ (МТЗ)

– матеріали в заявці (що замовлене);

– поточний час (як багато його буде потрібно для отримання комплектуючих).

В цьому розділі кожна потреба розглядається в контексті планування потреби в матеріалах (MRP) і потім розглядається планування розподілу ресурсів (DRP).

Виробничий графік. Виробничий графік визначає, обсяги робіт і терміни їх виконання. Графік повинен бути узгоджений з виробничим планом. Виробничий план, що охоплює всю вхідну інформацію в самих уявних її термінах і видах (наприклад, типорозміри виробів, нормативну трудомісткість виготовлення або вартість в грошових одиницях). Виробничий план формується на основі методів, які використовуються в агрегатному плануванні. Такі плани використовують безліч вхідних даних, включаючи фінансові плани, споживчий попит, пропускну можливість інженерних служб, можливості трудових ресурсів, коливання запасів, оцінку постачальників і багато інших. Кожна інформаційна складова має свій шлях входження у виробничий план, як показано на рис. 12.4, який ілюструє процес планування від виробничого плану до його виконання. Кожний нижній рівень планів повинен бути таким, який можливо виконати. Якщо це не можливо, то необхідне регулювання забезпечить зворотний зв'язок. Одне з головних призначень MRP полягає в його здатності забезпечити точне виконання графіка в умовах різних обмежень потужності. Такий підхід в плануванні дозволяє досягти позитивних результатів. Виробничий план встановлює верхню і нижню межі для виробничого графіка. В процесі виробничого планування знаходить свій розвиток виробничий графік.

Виробничий графік дозволяє своєчасно забезпечувати необхідними ресурсами задоволення попиту і виконання виробничого плану. Цей графік встановлює, які вироби виробити і коли. Менеджери повинні обов'язково дотримуватися плану, щоб витримувати розумну тривалість виробничого процесу (звичайно при складному і тривалому процесі виробництва). Багато організацій створюють виробничі графіки і потім "фіксують" короткі відрізки плану, об'єднуючи виконання близьких взаємопов'язаних послідовних робіт плану.

Зафіксовані окремі складові розглядаються потім як "фіксовані", "тверді" або "заморожені" завдання-графіки. Зміни можливі тільки за рамками зафіксованого плану. Виробничий графік стає, таким чином, розгорнутим, послідовно виконуваним виробничим розкладом. Наприклад, фіксований семитижневий план складається з доповнюючих один одного тижневих планів, за якими виконуються послідовно певні виробничі завдання. Таким чином, в наявності – семитижневий фіксований план. Зазначимо, що виробничий план-графік є підставою реалізації тільки виробничого процесу.

Рис. 12.4. Блок-схема – Планування процесу

Його не можна розглядати як прогноз попиту. В ньому указуються деталі і вузли, які повинні бути вироблені. Виробничий графік може бути виражений в термінах:

– останньої (кінцевої) одиниці на підприємствах з безперервним (працюючим на склад) процесом;

– замовлення покупця (виконання за замовленням) для підприємств з одиничним виробництвом;

– кількості модулів для масового виробництва (складальні одиниці в заділах).

Як приклад, виробничий графік для двох продуктів А і S представлений в табл. 12.2.

Таблиця 12.2

Виробничий графік для виробів А і S

Специфікація, або відомість складу виробу. Як ми бачили вище, завжди існує дефіцит часу в просуванні нового виробу на ринок. Тому креслення і специфікації можуть бути спрощені. Більш того, часто креслення і специфікації містять помилки (фізичні, помилкові розміри), або два креслення випускаються одного і того ж компоненту складальної одиниці, або конструкторська документація чомусь відсутня. Тому існує система інженерних сповіщень про зміни (ECNs), що ще більш ускладнює виробничий процес.

Деталі, які повинні бути вироблені, часто специфікуються за допомогою відомості складу виробу. Відомість складу виробу (ВОМ) представляє перелік визначених кількостей компонентів, інгредієнтів і матеріалів, необхідних, для виготовлення виробу. Креслення і відомості складу виробу створюються для кожного важливого компоненту і складальної одиниці. Для кожної складової частини і складальної одиниці є креслення, в якому є специфікація їх складових елементів. У свою чергу, складові елементи або складальні одиниці теж специфікуються аналогічним чином аж до окремої деталі. Відомість складу виробу для елемента А в прикладі 1 складається з елементів В і С. Індивідуальні креслення описують не тільки їх фізичні розміри, але і спеціальні процеси, а також вхідний матеріал, з якого зроблена кожна деталь. Елементи, що вище за кожний рівень називаються складальними; елементи нижче за кожний рівень називаються компонентами, або деталями.

Відомість складу виробу визначає структуру виробу. На наступному прикладі 1 розглянемо, як розвивається структура виробу і поступово заглиблюється, знаходячи вимоги для кожного окремого компоненту.

ПРИКЛАД 1

Попит на виріб А складає 50 од. Кожна одиниця А вимагає дві одиниці В і три одиниці С. Кожна одиниця В вимагає дві одиниці D і три одиниці Е. Далі кожна одиниця С вимагає одну одиницю Е і дві одиниці F. І кожна одиниця F вимагає одну одиницю G і дві одиниці D. Таким чином, потреба В, С, D, E, F і G повністю залежить від попиту на А. Маючи цю інформацію, ми можемо сконструювати структуру виробу у відносних одиницях запасу (рис. 12.5):

Рис. 12.5 Структура складальних одиниць і деталей запасу виробу А