– чисельність льотного і наземного персоналу, необхідного для кожного центру і аеропорту.
Це очевидно складніше ніж агрегатне планування для окремої точки обслуговування або деякого числа незалежних точок обслуговування. Для
того, щоб збільшити виручку або завантаження необхідно зосередити увагу на визначенні додаткових посадокових місць, розміщених в різних класах салону літака. Такий напрям, пов'язаний із збільшенням місткості розміщення пасажирів і вантажів, називається завантажувальний менеджмент.
12.5. Ієрархічні системи планування
Перш ніж закінчити цей розділ, важливо відзначити, що агрегатне планування і дезагрегування є достатньо складними задачами ухвалення рішень. Математичні і евристичні моделі, в яких здійснюється спроба врахувати всі сторони проблем, стають дуже складними, щоб ними користувалися менеджери на практиці.
Ієрархічні системи планування представляють підхід розділення процедури ухвалення рішень, що використовується спеціалістами з логістики. З рис. 12.3 витікає, що вищий рівень менеджерів з логістики розробляє стратегічні рішення, наприклад, скільки моделей автомобілів повинен виготовляти кожний із заводів компанії. Вони не повинні вирішувати питання про типорозміри і кількість кожної з моделей, що випускається, на кожному із заводів. Це завдання відноситься до рівня тактичних рішень, які приймаються заводськими менеджерами з логістики середнього рівня. Заводський менеджер з логістики повинен вирішити питання, скільки виготовити і продати, скільки зберегти на складі готової продукції (сезонний попит) і скільки робітників найняти або звільнити. Операційне ухвалення рішень здійснюється на виробничому рівні начальниками цехів, які визначають детальне планування виробництва. Цей ієрархічний підхід, який повинен включати і зворотний зв'язок, може і не забезпечити оптимальне рішення, але він дозволяє краще і більш оперативно управляти виробничим процесом, ніж за допомогою оптимізації формалізованих методів складної динамічної системи.
Основою для розрахунку потреби в ресурсах слугують:
По-перше, планово-виробничі завдання, завдання по капітальному будівництву, потреби в ресурсах на ремонтно-експлуатаційні потреби, побутове обслуговування населення, швидке обслуговування населення, науково-дослідні роботи і роботи по механізації і автоматизації виробничих процесів і впровадженню передової технології.
По-друге, науково-технічні прогнози, що передбачають необхідність раціонального використання матеріальних ресурсів з урахуванням зміни їх структури, заміні дефіцитних матеріалів менш дефіцитними, всебічне використання наявних внутрішніх резервів, місцевих видів сировини, ресурсів вторинної сировини і відходів.
По-третє, прогресивні, технічно обгрунтовані норми і нормативи витрати матеріальних ресурсів і завдання шодо їх постачання.
І, останнє – економічно обґрунтовані норми запасів.
Рис. 12.3. Ієрархічний процес планування
Потреба в матеріальних ресурсах на виробництво промислової продукції розраховується виходячи з плану випуску цієї продукції, зведених норм витрат і планованої зміни рівня виробничих запасів.
Правильна розробка балансу обладнання є одним з найважливіших
питань в плануванні. Тут, особливо у визначенні зведеного балансу обладнання, є істотні недоліки, перш за все через відсутність науково обґрунтованої методики визначення потреби в обладнанні. Тому розробка такої методики є вельми актуальною: наявність її дозволить повніше і раціональніше використати обладнання і ґрунтовніше визначати плани його виробництва і розподілу.
Потреба в обладнанні і машинах обумовлена: запланованим обсягом робіт, комплектацією виробництва обладнанням, що передбачається планом, новим капітальним будівництвом і реконструкцією підприємства, заміною зношеного устаткування тощо.
Забезпечення машинами запланованого обсягу робіт є важливою статтею балансу обладнання. Потреба у вантажних автомобілях визначається обсягом автоперевезень і наявністю парку автомобілів, в тракторах і сільськогосподарській техніці, в тепловозах і електровозах, в будівельно- дорожніх машинах і багато чому іншому.
Забезпечення потреб комплектації виробництва машинобудівної продукції машинами і комплектуючими виробами – першочергова задача. Потреба в них визначається виходячи з наміченого на планований період обсягу виробництва комплектної машинобудівної продукції і норм витрат комплектуючих виробів на одиницю готової продукції. При цьому враховуються залишки як комплектований, так і комплектуючих виробів.
Важлива задача при визначенні потреби в обладнанні – забезпечення новобудов. Основним документом є технічний проект будівництва, в якому указуються тип обладнання і його кількість.
Наступна стаття потреби – заміна зношеного обладнання на підставі амортизаційних термінів служби, висновків комісії про недоцільність подальшого його відновлення, графіків підприємств заміни фізично і морально застарілого обладнання – обґрунтовується розрахунками економічної ефективності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логістика» автора Невідомо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ 12. ПЛАНУВАННЯ МТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАПАСІВ (МТЗ)“ на сторінці 4. Приємного читання.