Розділ 5. СКЛАДСЬКА ЛОГІСТИКА

Досліджуючи цю модель, Й.Г. Тюнен прийшов до цікавого висновку, що оптимальним буде розміщення різних галузей сільського господарства у вигляді концентричних кілець за зменшенням інтенсивності. Справа в тому, що Й.Г. Тюнен у своєму творі вперше створив схему, близьку до моделі оптимального розміщення сільськогосподарського виробництва, в якій головним аргументом є відстань (від центру “ізольованої держави”). Важливо також і те, що сама ідея встановлення просторових закономірностей у розміщенні цілісних систем сільського господарства (а не ізольованих окремих культур і галузей сільського господарства), висловлена Тюненом, була для свого часу абсолютно новою.

Протягом 10 років Й.Г. Тюнен із вражаючою наполегливістю й акуратністю вів облік витрат і результатів у своєму господарстві. Він обчислював, зокрема, на якій відстані від міста при визначеній ціні сільськогосподарського товару транспортні витрати зрівняються з чистою виручкою (валова виручка за вирахуванням витрат виробництва), а отже, виробництво буде нерентабельним.

Якщо доробок Курно був початком абстрактної математичної економії, то розрахунки Тюнена вважають прообразом економетрики — науки, що досліджує кількісні та якісні економічні взаємозв'язки за допомогою математичних і статистичних методів та моделей. Заслуга Тюнена в тому, що він був першим, хто застосував детальні математичні розрахунки для обґрунтування розміщення виробництва. Відкритий ним метод математичного моделювання системи просторових економічних зон значною мірою передбачив сучасні економіко-математичні методи, в тому числі й метод лінійного програмування.

5. Значно пізніше молодий учений Уолтер Айзард зацікавився теорією розміщення виробництва — економіко-географічною дисципліною, дуже популярною на початку минулого століття. Під керівництвом відомих Френка Найта, Оскара Ланге і Джейкоба Вінера він сконцентрував свою увагу на виробничих циклах та розвитку транспорту. У роки Другої світової війни він працював у Національній раді з планування використання ресурсів — організації, що опікувалася забезпеченням американської оборонної промисловості в ті роки.

Теорія розміщення виробництва була застосована У. Айзардом до американської сталеливарної індустрії, він написав низку робіт, присвячених цій тематиці.

У 1953—1956 рр. в американському науковому співтоваристві, як економічному, так і географічному, набули популярності ідеї кількісної революції в науці й неопозитивістський підхід до дослідження економічної реальності, націлений на виявлення законів її функціонування. У 1956 р. У. Айзард заснував у Пенсильванському університеті кафедру регіональної науки. Тоді ж була створена Американська асоціація регіональної науки, почесним головою якої став У. Айзард як її головний організатор. Перша монографія, присвячена регіональній науці (в російській традиції цей науковий напрям має назву “школа просторового аналізу”), була опублікована ним у тому ж 1956 р., а протягом наступних чотирьох років вийшли ще дві роботи. Завдяки цьому новий науковий напрям отримав широке визнання в колах американських економістів та економіко-географів.

Пік популярності школи просторового аналізу припав на середину 1960-х років, потім інтерес до нього згас, а багато вчених, які працювали в рамках цього напряму, змінили спеціалізацію. Уолтер Айзард залишив рідний Пенсильванський університет і почав викладати в університеті Корнелла, де розвивав головним чином науковий напрям, що отримав назву “географія світу” (регіональна конфліктологія).

Основні роботи У. Айзарда були опубліковані в 1950-х роках: Location and Space Economy (1956) і Methods of Regional Analysis

(1960). У. Айзард інтегрував попередні моделі аналізу систем розселення, транспортних мереж, розміщення промислових підприємств, торгівлі та сфери послуг. Зокрема, важливий вплив на його роботи справили Август Льош, Вальтер Кристаллер і багато американських економістів та географів, що займалися проблемами розміщення промисловості, формування збутових зон і транспортних потоків (Едгар Гувер, Едвард Чемберлін, Артур Смітіз, Едвард Ульман та ін.).

Уолтер Айзард слідом за Августом Льошем спробував створити інтегральну модель територіальної проекції соціально-економічного життя суспільства, основними елементами якої є споживчий попит і його географічний розподіл, а також наявність тих чи інших економічних ресурсів. Поєднання цих факторів визначає економічний ландшафт території. У географії промисловості Айзард був прихильником техніко-економічного підходу, в межах якого особливе значення надавалося сировинній і транспортній складовим собівартості продукції і впливу на неї масштабу виробництва.

Методологія робіт Айзарда відштовхувалася від принципів “кількісної революції”: велике значення приділялося визначенню ієрархії населених пунктів і транспортних вузлів через їх кількісні характеристики, розміщення промислових підприємств зумовлювалось природним наслідком дії тих чи інших факторів виробництва (тяжіння до сировини або, навпаки, до ринків збуту), міграції пояснювалися через територіальні диспропорції попиту й пропозиції на ринках праці та ін. Основним методом аналізу географічної дійсності в роботах Айзарда є математичне моделювання.

6. Як бачимо, у всіх зазначених вище моделях і підходах лежать принципи економічної географії. Тому зараз для оцінювання привабливості регіонів, районів використовують принципи геоінформаційних систем як комплекси програм і даних, необхідних для відображення та аналізу просторових параметрів. Одна з них — модель “геоінформаційна система”, розроблена ще у 1962 р.

Проводити аналіз ситуацій (щодо мешканців, торговельної площі) можна лише після проведення етапу польових досліджень та територіальної стратифікації, коли вся піддослідна територія розділена на ряд невеликих районів. У кожному районі необхідно здійснити опитування визначеної кількості домогосподарств з метою вивчення переваг.

Тут є два тонкі моменти: вибір кількості районів та вибір способу вимірювання переваг потенційних споживачів. Ефективність способу визначає тип підприємства, для якого проводять подібне дослідження.

Для торговельного центру можливі такі варіанти основного питання:

1) назвати центр, в якому здійснюється переважна частина покупок;

2) назвати центр, в який споживач швидше за все піде за покупками наступного разу;

3) вказати розподіл за торговельними центрами числа візитів за покупками;

4) вказати розподіл витрат на одяг за торговельними центрами.

Для спеціалізованих магазинів найбільш важливими є питання щодо розподілу витрат.