Розділ «ПЕРЕДМОВА»

В Україні продовжують створюватись школи логістики, зокрема Львівська, Харківська, Одеська, Київська. Науковці кожної з них роблять свій вагомий внесок у формування певного фундаменту знань і навичок майбутнього покоління спеціалістів з логістики. Втім ретельний аналіз праць, що з'явилися в останні роки, виявив здебільшого компілювання західних підходів, стандартів і нормативів. Це вважається цілком еволюційним, але разом з тим є необачним, оскільки не завжди відповідає стану економіки держави та вітчизняним реаліям розвитку. До того ж це призводить до суттєвої плутанини у понятійному апараті логістики.

Це окреме болюче питання, якому приділяють увагу не лише вітчизняні науковці, але й зарубіжні колеги. Зазначимо, що уніфікацією і стандартизацією термінології з логістики за кордоном займаються такі організації: Рада професіоналів у галузі управління ланцюгами постачань (The Council of Supply Chain Management Professionals), Рада з ланцюгів постачань (The Supply-Chain Council), Європейська логістична асоціація (European Logistics Association (ELA)), Асоціація операційного менеджменту (The Association for Operations Management (APICS)), Головна торговельна асоціація із закупівель (Institute for Supply Management).

Всі логістичні терміни, представлені в словнику ELA, взято з таких джерел: British Standards Institution (BSI), Comité européen de Normalisation (CEN), IBM Terminology Database, International Organisation for Standardisation (ISO), Nedlloyd Transport & Logistic Glossary, Philips Terminology for Logistics. Втім виходячи з того, що термінологія логістики постійно оновлюється, виникають нові концепти, які відображають розвиток цієї галузі знань. В ELA організований спеціальний комітет (Standartisation Committee), що контролює оновлення мови логістики.

Інша організація, Рада професіоналів у галузі управління ланцюгами постачань, також займається систематизацією й регламентацією термінології логістики, регулярно оновлюючи глосарій термінів логістики в Інтернеті. Укладачем глосарія термінів логістики є консалтингова фірма Supply Chain Visions. Водночас Рада підкреслює, що визначення в глосарію не є офіційними, якщо про це не зазначено окремо. У процесі відбору термінів глосарія Рада використовує такі джерела: The American Production and Inventory Control Society's Dictionary (APICS), Information Access's Glossary of Data Integration Technology, Manufacturing System's Glossary of Special Terms used in Client/Server Computing, Production Management and Process Automation, The Performance Measurement Group's Supply Chain Metrics Definitions & Calculations, The ABC/M Glossary, Consortium for Advanced Manufacturing-International .

У свою чергу Рада з ланцюгів постачань (The Supply-Chain Council) також бере участь в укладанні словника “The American Production and Inventory Control Society's Dictionary”, що містить основні терміни логістики.

Як можемо бачити, названі організації використовують різні джерела. Відповідно, й термінологія має певні відмінності.

Величезну увагу цьому питанню приділяють російські науковці А.К. Купцова, викладач кафедри лексикографії й теорії перекладу МДУ ім. М.В. Ломоносова, і А.М. Стерлігова, кандидат економічних наук, доцент кафедри логістики ДУ-ВШЕ. Детальний аналіз проведено ними в роботі “Аналіз процесу стандартизації термінології логістики за кордоном” (“Анализ процесса стандартизации терминологии логистики за рубежом”).

В Україні за останні роки також було створено ряд асоціацій, що опікуються питаннями логістики: Українська логістична асоціація (УЛА), заснована при Національному авіаційному університеті, яка є членом Європейської логістичної асоціації (ELA); Українська ліга логістики на складування, створена за ініціативою “Гештальт Консалтинг Груп” та “Аско-Експедиції”; Асоціація холодної логістики України, ідейним натхненником якої є компанія “Данон Україна”. Функціонує ряд інших професійних об'єднань: Асоціація транспортно-експедиторських організацій України “Укрзовніштранс”, Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України тощо.

Втім досі немає чіткого національного Стандарту з питань термінології логістики. І це не лише наукова проблема. Річ у тому, що з огляду на подібні Стандарти формуються вимоги до певних спеціалістів, а це потім відображається в Державному класифікаторі України “Класифікатор професій”, де нещодавно були визначені кола професійних обов'язків, зазначених у Посадових інструкціях менеджера (управителя) з логістики (професійна група “Керівники”, код КП 1475.4), директора з логістики, начальника відділу логістики, логіста-аналітика.

Аналіз двох інструкцій — Комерційного директора і Директора з логістики — не виявив багатьох розбіжностей, що свідчить про відсутність чіткого уявлення, хто такий логіст і чим власне він займається. Таким чином, теоретичне, на перший погляд, питання термінології набуває практичної значущості.

Однак це лише частина тієї сукупності питань, що постають у сучасній логістиці (як для теоретиків, так і для практиків). Можна погодитися з професором В.С. Лукінським, який бачить “парадокс у тому, що ми говоримо про інтегральну логістику, не маючи при цьому жодної просторово-часової моделі, яка пояснює поведінку матеріального потоку в динаміці і має змогу охоплювати всі ланки логістичної системи чи ланцюга. Тому найбільш актуальною проблемою на сучасному етапі розвитку є формування моделей і методів управління логістичними бізнес-процесами”[1].

Це дійсно так. Достатньо лише придивитися до моделі оптимального розміру замовлення, яка була розроблена понад 100 років тому, але й досі лишається підґрунтям наукової бази логістики, її основою. Багато трансформацій постійно зазнає також об'ємно-вартісний аналіз ABC-XYZ, який застосовують практично до всього — партнерів, товарів, споживачів, і якщо він дає помилкові, на думку менеджера, результати, маємо нарікання на його недієвість, невідповідність реаліям бізнесу, часу тощо.

З'являється багато інших підходів у логістиці запасів, складування, транспортування, які забувають про регресійно-кореляційну модель та елементарну статистику. Все це потребує кропіткого аналізу та грамотного поєднання, тому науковий апарат різних дисциплін повинен розглядатись не окремо, а в системному зв'язку. До того ж, усе це має відбутися в найближчій перспективі, оскільки виклики часу такі, що справді якісні напрацювання виборюють право на життя у відверто безглуздих, але широко тиражованих і легких для сприйняття тезах.

Отже, метою цього навчального посібника є ознайомлення студентів із самим поняттям “логістика”, з основними підходами, методами, моделями, які нині можна зустріти в книгах та на профільних інтернет-ресурсах. Автор намагалася зробити його максимально легким для сприйняття, але без надмірної аксіоматичності у твердженнях, наголошуючи на важливості саме деталей (конкретних ситуацій). Зроблено спробу поєднати сьогоденні широко розтиражовані тези та пояснити їх корені.

Втім цей посібник не є “Економікс з логістики”, де можна знайти відповіді майже на всі питання. Тому кожен розділ доповнено переліком літератури, яка, на переконання автора, має стати допоміжним інструментом для поглибленого вивчення конкретного пласта логістики. Наскрізною тезою навчального посібника є формування у студентів загальносистемного уявлення про логістику та навички здорового скептицизму: “не вірити тому, що говорять інші, яким би високим не був їхній авторитет”. Адже ще Горацій писав у “Посланнях”: “Не присягатиму на вірність словам жодного вчителя” (Nillius addictus jurare in verba magistri). Це є також девізом Лондонського королівського товариства “Nillius in verba” (“Нічиїм словам”). Студент, ким би він не прагнув стати — науковцем чи практиком, повинен знати основи і виховувати в собі звичку до постійного оновлення знань.