Розділ 5. СКЛАДСЬКА ЛОГІСТИКА

де а . — нормований множник;

в,-" Q; — чисельність населення у відповідних пунктах;

Сі}} — відстань між пунктами і та у.

Але на практиці пасажиропотоки підпадають під низку факторів (сезонні коливання, години пік). Подальшого розвитку модель набула в ентропійних методах. Важливе місце у цьому напрямі досліджень займає формула Мішеля для розрахунків транспортних потоків на залізничній колії. Ідеї Мішеля були продовжені у дослідженнях Ф. Плеснера, який довів, що емпіричні коефіцієнти залежать від чисельності населення. Останні дослідження внаслідок інформатизації суспільства та покращання електронного розрахункового інструментарію враховують більшу кількість факторів. Так, Є.А. Кравченко пропонує розраховувати пасажиропотік на основі такої залежності:

де Лґ, АГ — чисельність населення в і та у пунктах;

Ьп — відстань між пунктами і та у;

П., П. — кількість їздок — відправлень пасажирів між і та у пунктами за одиницю часу;

Яп — коефіцієнт тяжіння і та у пунктів, який залежить від зростання населення, культурного розвитку, використання видів транспорту й тарифів та інших господарсько-економічних і соціальних факторів. Коефіцієнт Яп визначається на основі проведених досліджень.

Як бачимо, існує достатнє розмаїття моделей на основі гравітаційного правила. Зазначимо також, що ця модель проста в застосуванні й розумінні, але, на жаль, має деякі обмеження. Так, вона не враховує кількості вже діючих роздрібних точок у регіоні, а також маркетингової складової — впливу на покупця певними заохоченнями для здійснення закупівель (безкоштовна маршрутка, щоб дістатись до магазину, якщо він далеко, і т. ін.).

Ці моделі на основі правила Рейлі широко застосовують також для прогнозування ринкової частки різних споживчих товарів і послуг. Якщо змінити формулу через функцію корисності мультиплікативного виду, то отримаємо моделі мультиплікативної взаємодії (MCI). Її окремим випадком є модель Девіда Хаффа.

3. Теорія Девіда Хаффа ґрунтується на нерівнозначності різних областей торговельної зони. Професор Д. Хафф дає таке визначення торговельної зони: це географічний сектор, що містить потенційних споживачів, які (з імовірністю більше нуля) можуть придбати певний вид продукції, запропонованої одним або кількома торговельними підприємствами.

Таким чином, торговельна зона може бути представлена у вигляді кількох секторів попиту, в яких зі збільшенням відстані від споживача до торговельного підприємства ймовірність покупок зменшується. Торговельна зона підприємства являє собою набір імовірнісних контурів відвідування магазину (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Ймовірнісні контури секторів попиту

Модель Хаффа базується на двох параметрах — площі торговельної точки та її віддаленості від споживача в ситуації і:

де Т.. — віддаленість торговельної точки у від споживача в ситуації і;

5. — площа торговельної точки у;

X — деякий додатний параметр, що потребує статистичного оцінювання, але приймає значення від 1,0 до 3,0;

п — кількість торговельних точок.

Кожну ситуацію вибору ми повинні асоціювати з відповідними ймовірностями Р.. та змінними хігц. Оскільки істинні значення ймовірностей нам не відомі, то вони замінюються усередненими по кожній ситуації оцінками розподілу переваг споживачів рЦ.

В моделі централізації роздрібної торгівлі зроблено спробу пояснити існування міських і приміських торговельних районів або регіональних торговельних центрів, основою чого є їхні розміри, торговельні функції та місце розташування один щодо одного.