Розділ 5. СКЛАДСЬКА ЛОГІСТИКА

Лише одне застереження: багато з розглянутих нижче підходів є базою, на основі якої розвивалися певні концепції; багато з них переважно стосуються торговельних площ (!), не складських. Під торговельними тут маємо на увазі підприємства, які обслуговують кінцевого споживача (В2С), а не підприємства, що обслуговують вантажі інших підприємств (В2В). В основі всіх цих підходів лежить економічна географія, але наслідки їх застосування різні, а тому доволі необачно беззастережно перекладати підхід, що застосовується щодо торговельних площ, на складську нерухомість.

У науково-практичній літературі[2] висвітлюється кілька методів. Розглянемо їх, доповнивши новими підходами й теоріями, які певною мірою стосуються питання дислокації:

1. Теорія Хотелінга — Harold Hotelling's Stability in Competition (1929) — у статті “Стабільність конкуренції” вчений виявив несподіваний взаємозв'язок між ідеєю нецінової конкуренції й географічним розміщенням конкуруючих фірм або роздрібних торговельних точок, продемонструвавши, що принцип максимізації прибутку автоматично змушує конкурентів розташовуватися поблизу один одного.

2. Правило Рейлі — Reilly's Law of Retail Gravitation (1931), або гравітаційне правило роздрібної торгівлі Рейлі[3] — дозволяє знайти точку байдужості при здійсненні закупівель споживачами.

3. Модель Хаффа — Huff model (2003) — модель централізації роздрібної торгівлі Девіда Л. Хаффа[4].

4. Johann Heinrich von Thunen's “Der isolierte Staat in Beziehung auf Landwirthschaft und Nationalökonomie” (1826) — “Ізольована держава у сільськогосподарських та національно- економічних аспектах” Йоганна Генріха фон Тюнена, в якій він побудував модель оптимального розміщення господарств сільської промисловості від центру споживання.

5. Теорія Айзарда. Уолтер Айзард (Walter Isard) — американський економіст і географ, представник школи просторового аналізу, засновник “регіональної науки”. На рівні з Августом Льошем, Вальтером Крісталлером та рядом американських економістів і географів займався проблематикою розміщення промисловості, формування збутових зон і транспортних потоків.

6. Геоінформаційна модель — Roger Tomlinson's GIS (geographic information systems) model (1962) — модель “геоінформаційна система”[5]та підхід “анкетування” районів, за Томпкінсом[6].

СтокДж.Р. Стратегическое управление логистикой : пер. с 4-го изд. / Дж.Р. Сток, Дуглас М. Ламберт. — М. : ИНФРА-М, 2005. — 797 с.; Гаджинский AM. Современный склад. Организация, технологии, управление и логистика : учеб.-практ. пособие / А.М. Гаджинский. — М.: Велби : Проспект, 2005. — 176 с.

7. Метод “мережі” John J. Coyle, Edward J. Bardi, Jr.C. John Langley (1985) — орієнтований на визначення об'єкта з мінімальними транспортними витратами, пов'язаними з постачанням вантажу на склад і вивозом вантажу споживачем.

8. Модель Вебера (1909) — модель визначення координат складу за критерієм транспортних витрат.

9. Модель Лаунхардта (1930) — визначення координат складу методом вагового (локального) трикутника за критерієм транспортних витрат.

1. Теорія Хотелінга розглядає принцип сусідства роздрібних підприємств. Його підходи були покладені в основу теорії Хаффа.

Основна ідея — виявити критерії, за якими можна визначити “хороших” і “поганих” сусідів роздрібної точки. До “хороших” відносять ті магазини, асортимент яких доповнює або сумісний з новоствореним магазином. Таке сусідство буде виграшним для обох точок, оскільки сприятиме залученню покупців, створюючи певний ефект синергії.

Торговельний маркетинг використовує два основні принципи: принцип сумісності і принцип мінімальної диференціації.

Принцип сумісності: виручка магазинів, розташованих поруч, збільшується прямо пропорційно взаємообміну покупцями між ними. Однак якщо поряд розташовані великий і маленький/ середній магазини, то виручка маленького/середнього магазину збільшиться обернено пропорційно виручці великого магазину і прямо пропорційно відношенню запланованих покупок до загального числа покупок у двох магазинах.

Принцип мінімальної диференціації пояснює причину типової ситуації на ринку — скупчення конкуруючих магазинів в одному місці. Встановлено, що багато торговців вважають за краще розміщувати свої магазини поруч з іншими торговими точками для того, щоб у сукупності залучати більшу кількість покупців.

Принцип мінімальної диференціації був уперше викладений в теорії Хотелінга. За цією теорією передбачалась ідеальна ситуація існування тільки двох конкуруючих магазинів, які вели діяльність на лінійному (linear market line) ринку і завдання обох полягало в отриманні максимального прибутку. Передбачалося також, що рівень попиту на продукцію цих підприємств стабільний, потенційні споживачі рівномірно розподілені на території, ведуть себе раціонально і, отже, для покупок обирають найближчий магазин з метою заощадити гроші на транспорті.

Tompkins JA. The Distribution Management Handbook / James A. Tompkins, Dale A. Harmelmk. — NY : McGraw-Hill, 1994. — Chapter 4.

Принцип мінімальної диференціації припускає, що підприємець збільшить свої доходи, якщо перемістить свій магазин ближче до конкуруючого, розширивши тим самим свою торговельну зону. Однак після зміни місця розташування торговельна зона конкуруючої фірми зміниться (зменшиться), і вона може також змінити місце розташування для розширення своєї частки торговельної зони. В кінцевому підсумку на ринку буде досягнута рівновага (рис. 5.2).