Розділ 5. СКЛАДСЬКА ЛОГІСТИКА

Примітки: * Варіант, що відповідає координатам “центру ваги”.

** Мінімальне значення Р (х, у) серед наведених у таблиці.

Аналіз результатів дозволив виявити напрямок пошуку координат складу (другий блок, три точки), змінивши його вздовж координати х = 300 км. Нарешті, мінімальне значення транспортної роботи виявилося рівним Р = 329 950 т-км (при прийнятому в розрахунках кроці А = 25 км), що відповідає координатам складу: х = 300 км; у = 500 км.

Отже, серед наявних методів, підходів і моделей можна обрати такі, що найбільше будуть відповідати вимогам щодо розміщення трансформаційної точки — магазин-склад це чи логістичний термінал. Втім перед тим, як прийняти рішення про місце розташування торговельного підприємства, необхідно визначити, який тип розташування найкраще підходить для товарів і послуг, котрі компанія пропонує на ринку.

На нашу думку, необхідно розглядати методи й підходи для визначення місця розташування трансформаційних центрів з огляду на макроекономічну складову. Зокрема, політика розвитку продуктивних сил держави, його виробничої й споживчої баз має бути основою для формування розподільчих логістичних систем. Простежена певна ієрархічність, притаманна вирішенню питання дислокації.

Так, найменшою одиницею виміру розподільчої логістичної системи є роздрібне підприємство, яке безпосередньо передає продукцію кінцевому споживачу. Тому для визначення місця розташування такого типу точок збуту необхідно відштовхуватися від кількісної складової платоспроможного попиту в певному регіоні (методи й підходи — правило Рейлі, теорія насиченості ринку).

Більш укрупнена одиниця розподільчої логістичної системи — дистрибуційні центри та складська нерухомість логістичних операторів, які є посередниками в ланцюгу постачання продукції від великооптового підприємства або виробника до роздрібної точки. Місце їх дислокації залежатиме від концентрації реальних роздрібних точок збуту продукції, відстані та обсягу споживання продукції/вантажообігу (методи й підходи, що застосовуються для цього — анкетування Томпкінса, метод мережі, метод визначення центру ваги, метод пробної точки, Манхеттенська відстань тощо).

Наступна укрупнена одиниця розподільчої логістичної системи — термінали, порти, хаби, які є “транзитними” посередниками передусім в разі здійснення зовнішньоекономічної діяльності, тобто фізичному перетині продукцією кордону, і можуть бути використані також для здійснення складських операцій між областями держави. Місце їх дислокації визначають на державному рівні з огляду на загальну концепцію розвитку держави та її макроекономічні показники.

Отже, рішення щодо побудови та/або розвитку певного трансформаційного центру (від складської нерухомості роздрібної точки до термінала) має прийматися з урахуванням ієрархічної структури розподільчої логістичної системи. Інакше це може призвести до дефіциту певного типу трансформаційних центрів на певній території (регіоні, області, місті). Це негативно позначатиметься на потенціалі держави та її окремих областях і, як наслідок, може гальмувати її розвиток.

Певної досконалості в побудові системи розподілу можна досягти, дотримуючись підходів, що викладені у цьому розділі. Важливо пам'ятати, що хороший стратегічний план мережі розподілу необхідний для успіху. Він не повинен складатися просто з ідей, думок чи можливостей, які не були перевірені, досліджені. План мережі розподілу ґрунтується на наборі припущень щодо майбутніх обсягів продажів, рівня товарних запасів, витрат на транспортування і складських витрат. Вимоги мають бути визначені, проаналізовані та оцінені і повинні привести до розробки набору конкретних стратегічних вимог. План мережі розподілу також має бути розписаний у часі. Розроблені документи й карти повинні супроводжуватися рекомендаціями та ілюстраціями роботи мережі з урахуванням ринкових тенденцій.

5.3. Показники оцінювання роботи складського комплексу та окремих його ділянок

Ефективність роботи складу необхідно розглядати за показниками з урахуванням стратегічної мети. Якщо підприємство виступає як замовник-орендатор, то здебільшого його будуть цікавити питання якості збереження вантажу, швидкості обробки потоку та вартісна складова робіт, пов'язаних із цим. Якщо підприємство є власником, який використовує складські площі самостійно для власних потреб (або частково надаючи їх в оренду), то, відповідно, питань, що його цікавлять, буде більше — це й ефективність використання площ, і раціональна завантаженість працівників, техніки тощо. І третій варіант — коли склад виконує переважно спекулятивну функцію, тобто був побудований задля надання площ в оренду.

Зараз ми не будемо розглядати питання доцільності власного складу порівняно зі складом загального користування. Все залежить від інвестиційних можливостей підприємства, його стратегії на ринку, його вантажо-товарооберту. Зазначимо лише, що головна перевага власного складу полягає в тому, що в довгостроковій перспективі він є менш витратним, ніж використання складів загального користування. Операційні витрати можуть бути на рівні 15—25 % нижче, якщо підприємство може досягти певних значень показників пропускної здатності складу (високу оборотність запасів). Мається на увазі загальновизнаний коефіцієнт наповненості власного складу на рівні 75—80 %. Якщо підприємство не може досягти 75 % значення, то йому краще використовувати склади загального користування.

Проте за будь яких умов є певні характеристики, які доцільно знати, хоча б для того, щоб розуміти, чому пропонують саме таку ставку оренди.

Отже, загалом усі показники, що характеризують роботу складу, можна представити чотирма групами:

I група. Показники, що характеризують ефективність використання складських площ: вантажонапруженість, місткість (ємність).

II група. Показники, що характеризують ефективність складських технологічних процесів: вантажооберт складу, питомий вантажооберт, коефіцієнт нерівномірності завантаженості, час обслуговування одного замовлення тощо.

III група. Показники, що характеризують рівень збереження вантажів: кількість випадків втрати вантажу за певний період часу, співвідношення втрат за добу до загального обсягу товарів на зберіганні за добу, кількість вантажу, який було повернено через ушкодження.

IV група. Економічні показники, що характеризують загальну ефективність роботи складу: собівартість зберігання, продуктивність працівників, доходи складу.

Охарактеризуємо деякі з них детально.