Розділ 5. СКЛАДСЬКА ЛОГІСТИКА

• на макрорівні — загальна оптимізація вантажопотоків (як наслідок — скупчення вантажів в одному регіоні, дефіцит в іншому — асинхронність вантажних потоків), коефіцієнт використання рухомого складу і транспортних магістралей (як наслідок — дефіцит бажаної кількості й якості транспортних засобів в одному регіоні, надлишок — в іншому, а також затори на певних ділянках доріг в одному регіоні через щільний вантажопотік та недовикористання пропускних можливостей доріг в іншому регіоні);

• на мікрорівні — отримання запланованих показників діяльності підприємства. Адже скупчення в регіоні підприємств, що мають тотожні функції зі зберігання, надання супутнього сервісу, ускладнює можливість, наприклад, надання в оренду вільних складських приміщень, оскільки в регіоні вже є подібна пропозиція. Внаслідок цього підприємство не виходить на заплановані показники зростання у визначений стратегією часовий інтервал.

Як уже зазначалося[8], це питання потребує детальнішого вивчення, аналізу наявних закономірностей у поєднанні “тип трансформаційного центру — елементи, що його характеризують”, виявлення кореляції між ними та надання рекомендацій для побудови моделей з оцінювання потенціалу (наприклад, ефективності діяльності) певного центру залежно від основних елементів впливу на його діяльність (радіус співпраці, загальна площа, місце дислокації тощо).

5.2. Визначення місця дислокації трансформаційних центрів у розподільчих логістичних системах

Стратегічне планування розподільчої мережі має включати відповіді на такі питання:

1. Скільки має бути трансформаційних центрів?

2. Де вони повинні розміщуватися?

3. Скільки товарних запасів має зберігатись на кожному з них?

4. Які замовники повинні обслуговуватись на кожному з них?

5. Яким чином здійснювати замовлення продукції?

6. Як товари потрапляють до трансформаційного центру?

7. Як часто повинна відвантажуватися продукція кожного замовника?

8. Яким повинен бути рівень обслуговування?

9. Які методи транспортування використовувати найкраще?

Після того, як усі необхідні дані зібрано, наступним етапом

стає розроблення варіантів географічного розміщення об'єкта(-ів) нерухомості. Вибір варіантів розміщення базуватиметься на відповідних методах вибору. Вихідними даними будуть відвідування ділянок для побудови об'єктів, формування вимог до них, аналіз баз даних тощо. Важливо звернути увагу на час доставки до замовника, потенційні ринки збуту, питання транспортування і трудові ресурси. Рішення про вибір кожного варіанта об'єкта відрізнятимуться одне від одного.

Критерії, за якими буде проводитись оцінювання об'єктів чи ділянок для побудови об'єктів (складів), вкладаються в певні моделі на базі існуючих методів. Практично всі методи включають визначення загального кілометражу доставки від складу до точок збуту — “центроїдний” аналіз (центр ваги). “Центроїдний” аналіз розраховує зважений центр вимог замовника з використанням координат місця знаходження замовника та обсягів його замовлень. Це один з перших методів, які використовували для визначення місця розміщення об'єкта, тому він не зіставний із сучасними методами моделювання. В ньому витрати на транспортування приймаються пропорційними до відстані і передбачаються однакові розміри відвантаження на/з кожного об'єкта. Тут також ігноруються обмеження місткості, вимоги до обслуговування та відмінності у вартості обробки на об'єктах. Однак цей аналіз може бути корисним інструментом при розробленні варіантів, які пізніше потрібно буде моделювати.

Після того, як варіанти об'єктів визначено, потрібно зібрати дані щодо вартості вантажу, складських витрат та оплати праці , на альтернативних об'єктах. Власне, все це є спрощеним підходом до планування розподільчої мережі. Втім він допоможе уявити, яку кількість інформації необхідно зібрати (з перевіркою її на достовірність) й проаналізувати (максимально коректним способом, застосовуючи оптимальні методи). Саме це — визначення оптимального методу для вирішення завдання вибору місця дислокації трансформаційного центру (об'єкта) — потребує дуже пильної уваги.

Можна погодитися з В.Є. Ніколайчуком[1], який вважає, що згідно з логістичною концепцією всі питання щодо розміщення й розвитку трансформаційних центрів (транспортних терміналів, розподільчих центрів, складів загального користування, галузевих, регіональних і місцевих) повинні розглядатися виключно з позиції системного підходу, який дозволить отримати відповідний синергетичний ефект. Останній, у свою чергу, впливає на досягнення загальної мети макрологістичної системи будь-якого рівня.

Для вирішення питання визначення місця дислокації трансформаційних центрів науковий апарат логістики пропонує застосовувати певні методи й підходи. Кожен з них має свої переваги і недоліки. Оволодіння знаннями про них допоможе обрати й поєднати найбільш прийнятні з них для аналізу варіантів об'єктів.