Розділ 5. СКЛАДСЬКА ЛОГІСТИКА

Склади виробничої логістики входять до організаційної системи виробництва і призначені для забезпечення виробничого процесу. На цих складах зберігаються запаси незавершеного виробництва, прилади та інструменти, запчастини тощо. Ці склади переробляють порівняно постійну номенклатуру вантажів, які надходять зі складу з визначеною періодичністю і малим терміном зберігання, що дає змогу досягати автоматизованої обробки вантажу чи високого рівня механізації. Основним фактором, який впливає на рівень технічного оснащення складу, виступає характер виробничого процесу.

Склади розподільчої логістики слугують для підтримання безперервного руху товарів зі сфери виробництва у сферу споживання. їх основне призначення — перетворювати виробничий асортимент в торговельний і безперебійно задовольняти різних споживачів, включно з роздрібними мережами. Вони можуть належати виробникам (склади ГП, розподільчі склади виробника) і підприємствам торгівлі:

• склади готової продукції й розподільчі склади виробників. У різних регіонах продажу (центральні й філіальні склади) вони займаються складуванням тарних і штучних вантажів порівняно однорідної продукції (в межах асортиментного переліку одного виробника) зі швидким обігом; реалізують великі партії. Це дозволяє здійснювати автоматизовану й високомеханізовану переробку вантажу;

• склади оптової торгівлі товарами широкого вжитку. В основному обслуговують дрібних споживачів і роздрібну мережу.

Ці склади концентрують запаси з широкою номенклатурою й нерівномірним обігом товарів (іноді — сезонного попиту). Такий товар реалізується різними партіями (починаючи від групи товарів). На цих складах недоцільно впроваджувати автоматизовану обробку вантажів, тут використовується переважно високомеханізована і механізована обробка (можливо, з ручною комплектацією замовлень);

• склади роздрібної торгівлі, які постачають роздрібну торговельну мережу, об'єднані зі складом в єдину організаційно-господарську одиницю. Тут зберігається товар з великим асортиментом партій, щоб підтримувати постійний широкий асортимент товару в магазинах. Реалізація зі складу здійснюється малими партіями частими поставками, ці склади, як правило, не бувають великими, тому на них раціональніше вводити механізовану обробку вантажу з ручною комплектацією замовлення, оскільки практично завжди спочатку здійснюється розформування вантажної одиниці, що надійшла на склад.

Можна виокремити склади транспортних та експедиційних підприємств, призначені для тимчасового складування, пов'язаного з експедицією матеріальних цінностей. Сюди ж належать склади залізничних станцій, вантажні термінали автотранспорту, морських і річкових портів, термінали повітряного транспорту. За характером виконуваних операцій вантажопереробки вони належать до транзитно-перевалочних. Термін зберігання вантажів тут зведений до мінімуму, оскільки мета такого складу — ефективне і своєчасне постачання клієнтам вантажу шляхом перевалки його з одного виду транспорту на інший. Вантажі надходять і відправляються великими партіями. При цьому вантажна одиниця, що надходить на склад, не розформовується. На таких складах необхідний високий рівень механізації.

Варто зазначити, що від того, що це за склад, яке його функціональне призначення, і буде залежати процес внутрішнього розподілу його площ — зонування. Втім нині спостерігається оптимізація складських зон, коли їх об'єднують в одну, але з різними функціональними операціями, що розрізнені у часі, а не у просторі. Так, одна й та сама складська зона (ділянка) може працювати як на приймання вантажу, так і на відвантаження вантажу, але ці операції відбуваються в різний час. Тому ділянка працює з, наприклад, 8.00 до 12.00 як зона приймання вантажу, а з 13.00 до закриття складу — на відвантаження. Це дає змогу більш щільно використовувати складські площі.

Крім того, якщо вести мову про виробничі підприємства, які самостійно виконують не лише виробничі функції, то, відповідно, склад такого підприємства має бути суміжним між виробничим, розподільчим та ін.

Отже, можна зробити висновок, що дотримуватися чіткого поділу складських споруд за наведеними класифікаційними ознаками не правильно. Проте це необхідно для усвідомлення функціонального значення кожного з них у загальній логістичній системі.

Наприклад, Дж. Сток у своїй книзі[2] наводить вичерпний перелік трансформаційних центрів (складів) залежно від виду запасу (матеріального ресурсу), з яким вони працюють. Оскільки основна функція складування — збереження запасів, то Дж. Сток поділяє всі трансформаційні центри (ТЦ) за ознакою роботи саме з потоками матеріальних ресурсів. У такий спосіб з'являється умовний поділ на ТЦ фізичного забезпечення (постачання сировини, напівфабрикатів) і ТЦ фізичного розподілу (робота з товарами і готовою продукцією).

Склади обслуговують два потоки — вхідний і вихідний. Як обслуговувач вхідного потоку склад виступає, коли приймає матеріальні ресурси від постачальників у варіантах повного завантаження вантажівки (TL — Truck Load) та/або залізничного вагона (CL — Car Load). У такому випадку склад розташовано максимально близько до виробничого підприємства.

Склади як обслуговувані вихідного потоку (готової продукції, товарів) можна класифікувати за такими напрямами:

• для формування асортименту продукції (продуктового міксу — mixing product). Загальний асортимент складу включає товари, що надходять від різних підприємства, Б, В. Вантажі надходять великими партіями на центральний склад (у варіантах TL, CL), звідки споживачі мають змогу замовляти комбіновані в інший спосіб партії відвантажень;

• для консолідації вантажів, які необхідно відправити, та/або розподілу оптових постачань (break bulk). В разі, коли склад використовують задля консолідації вантажів, що надходять від кількох виробничих підприємств, розташованих у різних місцях, продукція надходить на центральний склад у режимі CL, TL, після чого склад об'єднує отримані ним вантажі в одну вантажну одиницю, яку відправляє конкретному замовнику (LTL — Less than Track Load) (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Складування в фізичних операціях постачання та розподілу

Джерело: Сток Дж.Р. Стратегическое управление логистикой : пер. с 4-го изд. / Дж.Р. Сток, Дуглас М. Ламберт. — М. : ИНФРА-М, 2005 . — 797 с.

У процесі транспортування продукції можна отримати суттєву економію — як при фізичному постачанні, так і при фізичному розподілі. У багатьох вітчизняних підручниках описане Дж. Стоком розташування складу наведене в розрізі трьох стратегій: поблизу ринку збуту, поблизу виробництва, проміжне розташування — без прив'язки до головного потоку (вхідного чи вихідного), що обслуговується.

Загалом у підприємства є кілька варіантів складування. Можна постачати товари одразу в точки збуту, оминаючи проміжне складування, — це має назву “пряме постачання” (direct store delivery). Як приклад компаній, що використовують складування лише в місці виробництва продукції, можна навести ті, хто продає продукцію за каталогами.

Коли підприємство приймає рішення щодо зберігання продукції на складі, воно повинне вирішити майнове питання: використовувати склад загального користування (public warehousing) на умовах оренди чи придбати власні складські приміщення (private warehousing).