Розділ «Bienvenidos a Tejas [221]»

— Мотузка нам не знадобиться, — тихо відповіла Голлі. — Якщо він там, а в цьому я майже певна, то глибоко не заходив. По-перше, він боятиметься загубитись чи попасти під обвал. По-друге, я вважаю, що він заслаб. Наразі в його циклі має тривати стадія сплячки, а він натомість натужується.

— Через ті проекції? — спитав Ралф. — Ти так вважаєш?

— Так. Те, що бачила Ґрейс Мейтленд, те, що бачила твоя дружина… я думаю, що це були його проекції. Мабуть, неве­личка фізична частка таки перемістилася, — і тому у твоїй вітальні лишилися сліди, тому він зміг пересунути стілець і ввімкнути світло над плитою, — але недостатня, щоб на новому килимі зосталися відбитки. Такі дії мають його висна­жувати. На мою думку, повністю во плоті він показався лише раз — перед судом того дня, коли застрелили Террі Мейтленда. Бо він зголоднів і знав, що там буде чим поживитися.

— Був там во плоті, але на телевізійних відеозаписах зображення не лишилося? — спитав Гові. — Як вампір, що не відбивається в дзеркалі?

Він сказав це, сподіваючись почути заперечення, та Голлі лиш підтвердила:

— Точно.

— То ви вважаєте його надприродним. Надприродним створінням.

— Я не знаю, що він таке.

Гові зняв каску й кинув її на ліжко.

— Здогадки наосліп. Ось і все, що ви маєте.

Голлі ранила ця фраза, вона не знала, що відповісти. А також, здавалося, не зауважила того, що помітили і Ралф, і Алек. Говард Ґолд боявся. Як діло піде не в лад, то не буде жодного судді, щоб висунути йому заперечення. І перегляду судової справи теж годі домагатися.

— Мені й досі важко сприймати на віру всі ці легенди про El Cuco і перевертнів, — сказав Ралф, — але якийсь чужинець таки був, цьому я вже вірю. Через зв’язок з Огайо і через те, що Террі Мейтленд просто не міг перебувати у двох місцях одночасно.

— Тут наш чужинець облажався, — сказав Алек. — Він не знав, що Террі збирається відвідати ту конференцію в Кеп-Сіті. Більшість його цапів-відбувайлів були подібні до Гіта Голмза й алібі мали діряве, наче марля.

— Щось тут не збігається, — мовив Ралф.

Алек підняв брови.

— Якщо він перейняв від Террі… не знаю, як це сказати. Спогади, ясна річ, але не тільки спогади. Щось на кшталт…

— Ландшафтної карти його свідомості, — тихо підказала Голлі.

— Окей, назвемо це так, — погодився Ралф. — То я можу повірити, що він міг дещо пропустити, як прихильники швидкісного читання пропускають деталі, коли прожогом поглинають книжку, але для Террі та конвенція мала бути визначною подією.

— Тоді чому cuco все одно… — почав Алек.

— Може, так йому треба було, — відказала Голлі.