Розділ «Bienvenidos a Tejas [221]»

— У романі Стокера, — сказала Голлі, — коли піймали Дракулу, то йому відрізали голову й напхали рот часником.

Гові кинув ліхтарик на ліжко і сплеснув руками.

— Теж згодиться. Заїдемо в «Шопвелл» і прикупимо трохи часнику. І різницький ніж, бо ж ми забулися купити в «Хоум Депо» ножівку.

— Я думаю, що цілком вистачить і кулі в лоба, — сказав Ралф.

На мить усі замислились і сиділи мовчки, нарешті Гові заявив, що йде спати.

— Але перед тим мені хотілося б дізнатися, які в нас плани на завтра.

Ралф чекав, що адвоката на цю тему просвітить Голлі, але натомість вона поглянула на Ралфа. Андерсона вразили й зворушили мішки в неї під очима та зморшки, що з’явилися в куточках губ. Ралф і сам уже втомився, але Голлі Ґібні була виснажена і наразі трималася тільки на голих нервах. А зважаючи на її нівроку стриману особистість, це, мабуть, було схоже на прогулянку босоніж по шипах. Чи по битому склу.

— До дев’ятої ранку — нічого, — відказав Ралф. — Нам усім потрібно поспати годин вісім щонайменше, а як вийде — то й більше. Потім ми збираємося, здаємо номери, їдемо до Болтонів і забираємо Юна. Звідти — до Мерісвіллської діри.

— У протилежному напрямку, якщо Клод має думати, наче ми поїхали додому, — уточнив Алек. — Інакше він здивується, чого ми не повернули назад на Плейнвілл.

— Окей, скажемо Клоду й Лаві, що нам спершу треба в Тіппіт, бо… м-м-м, не знаю, бо треба щось іще купити в «Хоум Депо»?

— Слабенька відмазка, — визнав Гові.

— Як звали того копа, який приїздив поговорити з Клодом? Пам’ятаєш? — спитав Алек.

Отак одразу Ралф не пригадав, але всі нотатки у справі мав із собою на айпеді. НÍчого уклад роботи міняти, навіть якщо ганяєшся за бабаєм.

— Його звали Овеном Сайпом. Молодший сержант Овен Сайп.

— Окей. Скажеш Клоду і його мамці — а це те саме, що сказати чужинцю, якщо він справді може читати думки Клода, — що тобі зателефонував молодший сержант Сайп і повідомив, що в Тіппіті шукають чоловіка, за описом схожого на Клода. Через пограбування, чи викрадення автомобіля, чи вторгнення в чужу оселю. А Юн може підтвердити, що Клод усю ніч був удома…

— Як же він підтвердить, якщо спав у «гальтанці»? — спитав Ралф.

— Хочеш сказати, що він би не почув, як Клод свою автівку заводить? Цій колимазі ще два роки тому треба було глушник замінити.

Ралф усміхнувся.

— Таки так.

— Окей, то ми скажемо, що їдемо в Тіппіт усе перевірити, і якщо не отримаємо ніяких наводок, то летимо назад у Флінт-Сіті. Згода?