Розділ «Візити»

— Ні, мем, не вставайте, — сказав він. — Я того не вартий.

Вона крекнула і знов усілася.

— Чи ви, пане, добром нагрітий. Як вас звати, офіцере?

— Сайп, мем. Молодший сержант Овен Сайп. Радий з вами познайомитися.

Зважаючи на набряклі суглоби старої пані, він обережно потис руку, в якій не було сигарети.

— Навзаєм, сер. Це мій син Клод. Приїхав із Флінт-Сіті, щоб трохи мені підсобити.

Сайп повернувся до Клода, який уже покинув жетон і простягнув руку для вітання.

— Радий з вами познайомитися, містере Болтон, — Сайп трохи потримав руку Клода, придивляючись. — Бачу, у вас трохи живопису на пальцях.

— Треба на обидві руки дивитися, щоби повністю утямити послання, — сказав Клод і простягнув другу руку. — Я сам їх набив, у в’язниці. Та якщо ви до мене приїхали, то, мабуть, уже в курсі.

— «НІЯК» і «МУШУ», — мовив патрульний Сайп, проігнорувавши запитання. — Я й раніше бачив тату на пальцях, але таких — ніколи.

— Ну, за ними ховається ціла історія, — відповів Клод, — і я завжди її розповідаю, як трапляється нагода. Реабілітуюся таким чином. Зараз я не вживаю, але ця відмова мені нелегко далася. Коли сидів за ґратами, то часто ходив на збори «АА» і «АН». Спершу тому, що там давали пухтики з «Кріспі Крем», але врешті ті промови почали до мене доходити. Я дізнався, що кожен наркоман тямить дві речі: що йому ніяк не можна вживати і що він мусить вживати. Такий собі уявний гордіїв вузол, розумієте? І не розрубаєш його, і не розв’яжеш, тож треба навчитися бути вище за нього. Це можливо, тільки треба пам’ятати суть ситуації. Мушу, але ніяк не можу.

— Гм, — видав Сайп. — Типу, алегорія така?

— Зараз він не п’є і не наркоманить, — подала голос Лаві зі свого крісла. — Навіть цього лайна не вживає.

Вона кинула недопалок у багнюку.

— Він хороший хлопчик.

— Я тут не через те, що він начебто щось погане накоїв, — м’яко відказав Сайп.

Клод розслабився. Трошки. Не варто сильно розслаблятися, коли патрульні Поліції штату наносить тобі несподіваний візит.

— Нам зателефонували з Флінт-Сіті, мабуть, справу якусь закривають, і їм треба уточнити дещо про чоловіка на ім’я Террі Мейтленд.

Сайп дістав телефон, трохи покопався в ньому й показав Клоду знімок.

— Це та пряжка, що була на поясі в якогось Мейтленда, коли ви з ним тієї ночі бачилися? І не питайте, що це означає, бо я сам не знаю. Мене просто послали до вас по відповідь.