Розділ «Жовтий»

— Його немає. Бути цього не може.

— Він стояв поруч із хлопцем, який розмахував ковбойським капелюхом, правильно? — поцікавився Юн.

— Певно що так, — відповів Алек. — Поруч із ним і трохи вище від білявої репортерки, що їй заїхали плакатом по макітрі. І репортерку, і чоловіка, що махав плакатом, я бачу… а того чоловіка не бачу. Як таке може бути?

Ніхто йому не відповів.

— Повернімося на хвилиночку до відбитків пальців, — обізвався Гові. — Юне, скільком особам належать відбитки у фургоні?

— Криміналісти кажуть, що десь шістьом.

Гові застогнав.

— Не журися так. Ми визначили принаймні чотирьох: фермер із Нью-Йорка, якому належить фургон, старший син фермера, що інколи водив фургон, малий, що його вкрав, і Террі Мейтленд. Ще одні чіткі відбитки належать особі, яку ми не змогли поки ідентифікувати, — це може бути хтось із друзів фермера чи один із молодших дітлахів, які гралися в салоні. Плюс — ті розмиті відбитки.

— Ті самі нечіткі відбитки, що ви знайшли на пряжці від пояса?

— Імовірно, проте ми не певні. Там є кілька видимих ліній і завитків, але їм далеко до явних ознак збігу, що їх приймають на суді як речдоки.

— Угу, окей, зрозумів. То, може, хтось із вас трьох, джентльмени, зуміє відповісти на таке запитання. Чи може таке бути, щоб людина, яка так сильно постраждала від вогню — руки, а також обличчя, — мала ось такі відбитки? Щоб лінії так розпливлися, що їх неможливо іденти­фікувати?

— Так, — мовили Юн та Алек в унісон, тільки відповідь дещо продублювалася через затримку в передачі даних.

— Проблема в тому, — сказав Ралф, — що в того обпеченого біля суду на руках були татуювання. Якщо вигоріли пучки пальців, то яким чином залишились тату?

— Буває, — похитав головою Гові. — Якщо я горю, то щоб загасити вогонь, я б’ю по тілу долонями, а не тильним боком, правильно? — він почав ляскати себе по масивних грудях, щоб продемонструвати. — Долонями і б’ю.

На мить запала тиша. Тоді заговорив Алек — тихим, майже нечутним голосом:

— Той обсмалений хлоп таки був біля суду. Можу на цілому стосі Біблій заприсягтися.

Ралф сказав:

— Отже, криміналісти Поліції штату роблять аналіз тої речовини, від якої в сараї сіно потемніло. А ми тим часом що можемо вдіяти? Готовий вислухати ваші пропозиції.

— Треба вертатися в Дейтон і все там перевірити, — сказав Алек. — Нам відомо, що там побував Мейтленд і що там побував фургон. Тож і відповіді на деякі запитання теж можуть бути там. Я сам туди не зможу злітати, бо забагато вудок позакидав у став, але є серед моїх знайомих одна надійна людина. Зателефоную та дізнаюся, чи знайдеться в нього час.

На тому вони й домовилися.