Розділ «Сліди і канталупа»

Ралф усміхнувся.

— Люди необачні. У п’ятій чи шостій незамкненій автівці він знайшов запасні ключі, запхані під протисонячний щиток. Машина ідеально йому пасувала — проста чорна «тойота», на дорогах щодня тисячі таких їздять. Проте перш ніж вирушати далі, наш хлопчик Мерлін лишив ключ у шпарині запалювання фургона. Як пояснив Юнові, він сподівався, що хтось інший його викраде, бо, і я цитую: «Цим можна збити зі сліду фараонів». Прикинь, наче цього хлопчика-втікача, який поворотника жодного разу не забув увімкнути, розшукували за вбивство в шести штатах.

— Так і сказав? — звеселилася Джинні.

— Так. І, до речі, до фургона він повернувся не тільки за цим. Ще забрав стос складених картонних коробок, на яких сидів, щоб здаватися вищим за кермом.

— Мені цей хлопчик до вподоби. Дерек би ніколи до такого не додумався.

«Ми не давали йому приводу», — подумав Ралф.

— Ти поцікавився, чи він лишив меню під двірником фургона?

— Юн спитав, і хлопець відповів, що так, звісно, чого б він його забирав.

— Тож саме та людина, яка порвала його й лишила кутик, що зрештою опинився в кабіні, і викрала автівку з парковки в Дейтоні.

— Майже напевно. А ось чому я «вдягнув» своє за­мис­лене обличчя. Малий сказав, що гадає, наче то було у квітні. Я на його свідчення не дуже покладаюся, бо сумніваюсь, що малому було важливо стежити за календарем, та він розповів Юнові, що була весна, майже все листя на деревах розпустилося, і спека ще не прийшла. Тож, певно, справді квітень. А саме у квітні Террі їздив у Дейтон, провідував батька.

— Тільки подорожував він із родиною, і в обидва боки вони летіли літаком.

— Знаю. Це можна назвати збігом. Тільки пізніше цей самий фургон опинився у Флінт-Сіті, а мені важко повірити у два збіги з одним і тим самим «фордом еконолайн». Юн закинув ідею, що, може, у Террі був спільник.

— Який був точною копією Террі? — Джинні звела вгору брови. — Може, близнюк на ім’я Вільям Вілсон?

— Розумію, звучить смішно. Але ж ти сама бачиш, що це досить дивно. Террі в Дейтоні, і фургон у Дейтоні. Террі повертається додому у Флінт-Сіті, і фургон опиня­ється у Флінт-Сіті. Є для цього якийсь термін, та ніяк не пригадаю.

— Маєш на увазі «збіжність»?

— Я хочу поговорити з Марсі, — сказав Ралф. — Хочу попитати її про подорож Мейтлендів до Дейтона. Усе, що вона пам’ятатиме. Тільки вона не захоче зі мною розмовляти, і я не уявляю жодного способу її вмовити.

— Але ти спробуєш?

— О так, спробую.

— Тепер зможеш заснути?

— Гадаю, що так. Люблю тебе.