Розділ «Сліди і канталупа»

— Я зайду до «Джералда», — відповів Ралф і повісив слухавку.

Він зайшов у гугл-пошук, набрав «ТОММІ Й ТАППЕНС», потім додав «ресторан». Комп’ютери в поліцейському відділку були старі, а от вай-фай — новий і швидкий. За лічені секунди він отримав бажаний результат. Паб-кафе «Томмі й Таппенс» розташовувалось на бульварі Нортвудз у Дейтоні, штат Огайо.

Дейтон. Що там із Дейтоном? Чи спливала вже ця назва у його нещасній справі? Якщо так, то де? Ралф відкинувся на спинку стільця й заплющив очі. Зв’язок, що він намагався встановити за допомогою жовтої шлейки бюстгальтера, і досі оминав його, але цей, новий, встановився одразу. Дейтон згадувався під час його останньої ґрунтовної розмови з Террі Мейтлендом. Вони тоді обговорювали фургон, і Террі зауважив, що не був у Нью-Йорку відтоді, як їздив туди на медовий місяць із дружиною. Єдину нещодавню поїздку Террі здійснив до Огайо. А саме — до Дейтона.

«У дівчат були весняні канікули. Я захотів побачитися з батьком», — сказав тоді він. А коли Ралф спитав, чи батько мешкає в Дейтоні, Террі відповів: «Якщо його теперішній стан можна назвати життям». Він зателефонував Сабло.

— Привіт, Юне, це я.

— Привіт, Ралфе, як минає твоя відпустка?

— Нормально. Бачив би ти мій моріжок. Чув, тобі світить почесна грамота за те, що ти прикрив гарненьке тіло тої сраної репортерки.

— Кажуть, що так. Мушу зізнатися, що фортуна зглянулась над сином бідного мексиканського фермера.

— Здається, ти мені розповідав, що твій батько управляв найбільшою фірмою з продажу автомобілів в Амарилло.

— Може, і було таке. Але коли ти обираєш між правдою та вигадкою, ese [137], приставай до вигадки. Мудрість від Джона Форда в «Чоловікові, що пристрелив Ліберті Веланса». Чим я можу тобі допомогти?

— Семюелз розповідав тобі про хлопця, який першим викрав той фургон?

— Ага. Нічогенька така історія. Ти знав, що малого звати Мерліном? І він справді мав бути чарівником, щоб подолати весь той шлях до півдня Техасу.

— Можеш зв’язатися з кимось в Ель-Пасо? Саме там добігла кінця його поїздка, але Семюелз розповідав, що малий покинув фургон в Огайо. Хочу дізнатися, чи не сталося це біля пабу-кафе під назвою «Томмі й Таппенс», що на бульварі Нортвудз у Дейтоні.

— Гадаю, можна спробувати.

— Семюелз сказав, що цей чарівник Мерлін довго був у дорозі. Спробуй ще з’ясувати, коли саме він покинув той фургон. Чи не у квітні це сталося?

— Гаразд, і це спробую. Не хочеш розповісти мені, чому?

— Террі Мейтленд був у Дейтоні у квітні. Відвідував батька.

— Невже? — було чутно, що тепер Юн по-справжньому зацікавився. — Сам?

— З родиною, — зауважив Ралф, — в обидва боки дісталися літаком.

— Ось тобі й відповідь.