TextBook — Магу дороги… Випий це. Це додасть сили. Випий!
На смак це було щось на кшталт газованого вишневого соку. Приємне. Але кислувате; я випила — й рештки сонної каламуті вилетіли в мене з голови.
Алхімік кивнув:
— Так краще… Він звелів приготувати для вас сонну настоянку. Але я приготував просто чай…
— Що?!
Алхімік приклав палець до губів:
— Він пішов… Щойно. Він пішов у свій світ… Я запевнив його, що ви проспите тут до вечора…
У мене підігнулися ноги, і я знову сіла на диван.
— Він зрадив вас, а я обдурив його. Він може повернутися й… він страшна людина, некромант… Будь ласка, не говоріть йому, що я вам допоміг.
— Не скажу.
— Я знаю, що дорога кожна хвилина, — він нервово потер долоні. — Там же йде час… Ось що я хотів вам сказати. У короля Оберона є син, але це не його син. Хлопчика підмінили в дитинстві.
— Я знаю. Король мені говорив.
— Він довіряв вам, — алхімік кліпнув. — Я брав участь… у цій огидній справі. Але не я її затіяв. Підмінити дитину вирішила жінка.
— Хто?!
— Жінка на ймення Една, що служила при дворі економкою. Це трапилося незадовго до смерті нещасної королеви. Було лихоліття, навкруг війна, Оберон жив у сідлі по багато місяців… Една знайшла мене й заплатила мені. Я відшукав темних істот, які підмінюють дітей, і уклав з ними угоду. Це було нерозумно, дуже нерозумно. На моєму сумлінні тяжкий, тяжкий злочин… Я хочу допомогти вам, щоб хоч на крихітку полегшити своє сумління. Ця жінка любила Оберона й готова була на все, щоб стати його новою королевою. Але Оберон, тільки-но повернувся, відразу ж дізнався про все… Я не знаю, де зараз ця жінка й що з нею. Але якщо короля забули… Є кілька людей, які можуть зачаїти образу: його прийомний син, його справжній син в іншому світі… Й ця жінка, покарана ним за злочин. Але не вбита. Якщо він не вбив мене — то її й поготів.
Я намацала на підлозі свій посох. Випросталася; питво, яким почастував мене алхімік, діяло вражаюче. Тепер я відчувала в собі досить сили, щоб знести зраду некроманта.
— Дякую. Мушу йти, вже час…
— Заради всього святого, не говоріть некромантові, що я вас розбудив!
— Не скажу.
Я вийшла на середину кімнати, готова зробити крок за межу світу. Й чомусь забарилася.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зло не має влади» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ дванадцятий Зрадник“ на сторінці 7. Приємного читання.