TextBook Алхімік
Максиміліан сидів на підвіконні в Обероновому кабінеті. По його долоні колами бігав павук. Павук був давно здохлий, висхлий, він втратив три лапки, але залишався прудким і бадьорим.
— Тьху! — я не втрималася.
Некромант мовчки викинув павука за вікно.
— Поки нічого нового, — почала я. — Людожери готові бунтувати, мені це не подобається, і…
— Навіщо ти брехала Гарольду, що захищатимеш замок?
— Брехала?!
Він гіпнотизував мене своїм пильним, чорним поглядом.
— Звідки ти знаєш, врешті-решт? — пробурмотіла я. — Підслуховував?
— Ліно, ти хоча б розумієш, що таке справжній бій? Із Сараною?
— Послухай…
— Тобі справді начхати на твій світ? На твою маму? Вона тебе обожнює, почувається винною, не вміє як слід виказати свою любов…
— Звідки ти знаєш? — я сторопіла.
— Я з нею говорив! Поки ти спала… Якщо тебе вб’ють, час у твоєму світі постоїть трішки… а потім піде, як раніше. Тільки без тебе.
Він добряче нервував. Його біле обличчя зробилося зовсім восковим.
— Мене не вб’ють, — сказала я примирливо. — Ми знайдемо Оберона.
— На, — він простяг мені книгу, — шукай.
— Максиміліане, — я повагалася перш ніж сісти поруч, — ти ж сам казав, що виворіт…
— Я не знав, що так усе переплутано! Такі вузли… Петлі… Ну от знайшли ми цю книгу — і що? Спробуй відстежити одну нитку в такій плутанині!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зло не має влади» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ сьомий Алхімік“ на сторінці 1. Приємного читання.