Мандрівець закинув лопату за невисокий залізний борт тендера.
– Відпочинь трохи, поки сонце не прокинеться, а вранці покотимось. Дарма що рейки іржаві! Назад не повертатися! – завзято мовив Михалич, але в голосі його відчулася давня незжита втома.
Харитонов підійшов до багаття, влігся між двома сплячими матросами, і тріск гілок, які з'їдалися вогнем, здався йому колисковою.
Уві сні він бачив новенький блискучий крейсер, про який так любовно говорили балтійці, й сам він переймався гордістю за цей могутній багато баштовий корабель. Здавалося, що один такий корабель може захистити країну від будь-яких ворогів. Крейсер стояв біля невідомого кам'яного причалу, по сталевому борту на причал спускався трап, а сам Харитонов уже підходив до нього, брався за натягнутий канат поручня, щоб підніматися, ставав на першу сходинку…
– Гей, лапацоне! – увірвався у вуха хрипкий голос. – Життя проспиш!
Чиясь рука трясла його за плече, витягувала зі сну, волокла геть від крейсера, що блищав на сонці.
– Михаличу! – кричав хрипкий. – До чого ж ти людину своїм вугіллям ухекав! Жалості в тобі немає! Гудок давай, а то він не прокинеться ніяк!
Усе ще не в силах розплющити очі, Харитонов почув віддалене чортихання шляховика і протяжний наполегливий гудок, який виник услід за цим.
– О! Вже ворушиться! – мовив хтось поруч.
Харитонов сів і протер очі. Розвиднилося. Поблизу чорною плямою лежало мертве багаття. За ним він побачив сивого чолов'ягу в тільнику, а трохи далі чорною гусеницею тяглося приземкувате тіло бронепоїзда. На нім червоною фарбою були по-дитячому акуратно виведені гасла, що закінчувались обов'язково дрюкоподібними знаками окликів.
– Ну, лапацоне, прокинувся?! – привітно звернувся до нього літній матрос. – Уже вирушаємо. Гей, Михаличу, розкажи бійцеві будову своєї машини, щоб уявлення мав!
Із кабіни чорного паровоза виглянув шляховик. Харитонов підійшов до нього.
– Ну от, – шляховик прокашлявся й почав говорити. – Це ось – наш агітпоїзд! Слухай уважно! Агіт – тому, що на ньому написано агітацію для ворогів. Складається з паровоза з тендером, контрольних платформ спереду і ззаду і однієї бронеплатформи з гарматною баштою – ось вона, бач, яка?!
Харитонов кивнув.
– Контрольні платформи потрібні на випадок міни під рейками, вони мовби охороняють живу силу, яка в надрах бронепоїзда сидить. Утямив?
Харитонов знову кивнув.
– І ще ось що, на бронеплатформу залазити треба знизу, – додав шляховик.
За спиною мандрівця пролунав якийсь шум і матюки. Він озирнувся й побачив, як із землі, крекчучи, підводиться літній матрос.
І тут же щось потягнуло Харитонова назад так, що він сам ледве не впав.
– Що це за мотузок за тобою теліпається?! – обурився матрос. – Так можна і лоб розбити!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бікфордів світ» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „27“ на сторінці 4. Приємного читання.