Розділ XIV

— Мені начхати на думку найстарших, — сказала Шайна сердито. — І певна, що тобі також.

— Моя образа на них не завадить погодитися з їхніми міркуваннями, якщо вони будуть слушні.

— Всі їхні міркування зводяться до тверджень, що з Катерлахом ми й так маємо чудові стосунки і небагато виграємо від того, що всадовимо на трон відьмака з відьмачкою. Та це зовсім не означає, що вони не плекають власних планів, як краще використати тебе і твій шлюб із Ґвен. Подейкують, що найстарші націлилися на іншу країну — на Кередіґон…

— О, ні! — аж простогнав Бренан. — Тільки не Кередіґон! Він дуже близько до Лахліну, а ще там забагато лахлінців.

А Шайна трохи єхидо посміхнулася:

— Ну що, гарні міркування? Вважаєш їх слушними?… Хоча мушу визнати, що в таких планах є свій резон. Кередіґон — найбідніша країна Півночі, якщо не всього Абраду, а корона в ній так швидко переходить від одного короля до іншого, що часто-густо її забирають у попереднього власника разом з його головою. З цим справді треба щось робити — от тільки поява там короля-відьмак не зможе докорінно змінити ситуації. Найбільша проблема Кередіґону не в ньому самому, а в близькості Лахліну, в наявності великої кількості лахлінських утікачів, серед яких затерлося чимало шпигунів та провокаторів. Тут потрібно… а втім, це тема окремої розмови. Я поділяю думку тих сестер, які вважають, що для розв’язання кередіґонсько-лахлінського вузла слід удатися до інших методів. А ви з Ґвен найкраще прислужитеся для того, щоб усунути останню серйозну проблему, що перешкоджає гармонійному розвиткові країн Мінеганської П’ятірки, до якої належать Івидон, Коннахт, Алпайн, Лойгір та Катерлах. З цими п’ятьма королівствами ми не просто тісно співпрацюємо, вони є нашими вірними союзниками і надійними партнерами. У чотирьох із них уже давно склалася спадкова монархія, яка забезпечує політичну стабільність і дозволяє нам змалку виховувати принців-наступників, сприяти тому, щоб із них виросли мудрі та зважені володарі, лояльні до Тір Мінегану. В Катерласі справи стоять не так добре, тут щоразу при зміні правлячого дому настає хаос, який зводить нанівець усі вигоди від того, що ми можемо впливати на вибір нового короля. А щоб і народ, і знать без заперечень сприйняли перехід до спадкової монархії, потрібне довготривале та успішне правління, за час якого має зрости кілька поколінь, котрі розглядатимуть королівську владу не як іграшку в руках вищих лордів, а як щось самодостатнє, стійке та непорушне.

— І ти гадаєш, що ми з Ґвен зможемо забезпечити таке правління?

Шайна з упевненим виглядом кивнула:

— Авжеж, зможете. А ми вам у цьому посприяємо. Під „ми“ я розумію всіх сестер без винятку, навіть найстарших. Коли вони переконаються, що ви не залишаєте їм іншого вибору, то підтримають ваші претензії на катерлахський престол. Сестра Альса обіцяє, що відьомське лікування дозволить королю Енгасу протягти ще два роки. Та хай навіть і один рік — цього вистачить. Дехто вважає, що потім слід улаштувати так, щоб наступним королем обрали старого ґрафа Ріґвара аб Ковґала, і за час його врядування ви з Ґвен зможете здобути собі авторитет серед вельмож, зміцнити своє становище, після чого вже не доведеться докладати жодних зусиль для вашого зведення на престол — більшість лордів самі, з власної волі, проголосує за вас.

— Це звучить розумно, — сказав Бренан, зрадівши можливому відтермінуванню всіх цих королівських планів. — Нам не варто квапитися.

— З одного боку так, а з іншого — ні. Що довше ви правитимете Катерлахом, то краще. І бажано, щоб ваші діти народилися вже принцами та принцесами. Крім того, корона потрібна Ґвен зараз, а не через п’ятнадцять чи двадцять років.

Бренан спантеличено глянув на сестру.

— То вона сама цього хоче?

Кілька секунд Шайна вагалася з відповіддю. Нарешті сказала:

— Якщо ти отак прямо запитаєш у Ґвен, то поставиш її в дуже скрутне становище. Сказати тобі „ні“ означає збрехати, а сказати „так“ заважатиме страх перед тим, що ти можеш вирішити, ніби її бажання вийти за тебе продиктоване холодним розрахунком. Насправді ж вона хоче стати твоєю дружиною безвідносно до того, які вигоди дасть їй ваш шлюб. — Сестра трохи помовчала. — Мабуть, я не повинна цього казати, та все ж скажу. Ґвен переконана, що вас звела разом сама доля. А ще вона зізналась мені, що вже мріє про той день, коли ви одружитеся, проте стримує себе, бо хоче…

— Я це знаю, Шайно, — м’яко урвав її Бренан. — А зараз хочу знати інше. Ґвен справді потрібна корона? Це її власне бажання?

— Я певна, що так. Ми жодного разу не торкалися цієї теми, але я знайома з нею вже вісімнадцять років, і мені легко здогадатися, що в неї на думці. Ґвен розглядає корону, як невеличку компенсацію за втрачену Іскру. Гадаю, ще від самого початку вона поставила собі таку мету, тому й обрала Катерлах, хоча могла оселитися в Івидоні, де мешкає її рідня. Мабуть, попервах Ґвен планувала вийти за одного з ґрафських синів, а може, взяти за чоловіка котрогось із знатних чаклунів, наприклад, Йорверта аб Торвала з Тір на н-Ґалу…

— Вона йому відмовила, бо нагодився я, — сказав Бренан. — Мені цього досить, Шайно. Якщо Ґвен хоче корону, я на це згоден. Задля неї я згоден на все…

Пізніше, коли вони з Ґвен знову зійшлися разом, Бренан обережно заговорив:

— Я мав дуже цікаву розмову з Шайною. Вона розповіла мені про деякі відьомські плани щодо нас.