Розділ XIV

— А мені від цієї феноменальності знову голова розболілася, — поскаржилась Ейрін. — Навичка виявилася надто складною, щоб засвоювати її після келиха вина. І ніби ж навчилася це контролювати — а от не стрималась!

— Тепер ти мусиш навчитися контролювати й саму себе, — сказала Івін. — Контролювати та стримувати своє прагнення чимшвидше позбутися цієї „книги заклять“, дочитати її до кінця й викинути геть. Я розумію, вона дратує тебе. Мене б також дратувало, якби я мала знання, які ще не опанувала. Та раз так склалося, доведеться терпіти. Ґвен була здібна учениця, вона не обмежувалася лише обов’язковими для менших сестер темами, а багато вивчала додатково. Тож тобі дісталася досить грубенька книжечка, напхана дуже якісними знаннями з різних галузей маґії. Не поспішай читати її, примирися з думкою, що ти ще довго носитимеш цю книжку в собі. Тобі не конче вивчати її всю, щоб скласти іспити. І до речі, я б на твоєму місці не квапилася з цим.

— А я й не кваплюся, — відповіла Ейрін. — Річ навіть не в тому, що теорію мені доведеться вивчати самостійно. Зрештою, всі іспити суто практичні, і я б могла складати їх, отримуючи потрібні знання на ходу. Але так буде неправильно. Ідеться не про чесність — це інше питання, про яке можна довго дискутувати. Просто я ще не готова бути сестрою без додатку „менша“. Спершу маю стати справжньою відьмою — відчути себе відьмою, усвідомити, що я відьма, зрозуміти, що це означає. Загалом, я не дуже зважаю на думку інших, але в цьому питанні вона для мене важлива. Я піду на іспити лише тоді, коли переконаюся, що інші сестри, хочуть вони того чи ні, визнають за мною це право.

— Хочуть того чи ні, — повторила Івін. — Дуже вдале формулювання. Ти прагнеш визнання, але не бажаєш ставати заручницею тих сестер — а вони обов’язково будуть, — які з піною на губах торочитимуть про те, що ти ще не готова стати повноправною сестрою. Хай там як, а остаточне рішення про свою готовність ти залишаєш за собою. І це правильно. Правильно все, що ти сказала. Схоже, Первісна Іскра знала, що робить, коли обрала тебе.

Ейрін усміхнулася:

— Тут я цілком згодна з тобою. Кому-кому, а мені гріх нарікати на її вибір.

Бренан зітхнув:

— Ну, от! Ви знову заговорили про Іскру, як про розумну істоту. А казали ж бо, що не вірите в розумність Іскор.

— Ми й не віримо, — підтвердила сестра Івін. — Не віримо, що Іскри розумні по-людському. Водночас ми обидві відкидаємо крайні погляди частини сестер, які вважають Іскру просто певним надприродним об’єктом з величезною маґічною силою. Розповідь Ейрін лише підтвердила моє давнє переконання, що Іскри є живими нематеріальними істотами, які керуються не розумом, а переважно інстинктами. Скажімо, котів не можна назвати розумними, проте ми не заперечуємо, що вони мають почуття та бажання і на своєму примітивному рівні здатні приймати рішення. Коли кіт втрачає господаря, то шукає собі нового і намагається віднайти такого, що найкраще дбатиме про нього. Так само й Іскра не вселяється в першу-ліпшу ще не народжену дівчинку, вона дуже розбірлива, їй потрібна та, що зросте здоровою, розумною, красивою, спроможною опанувати маґію. Кожен, хто знає відьом, незалежно від свого ставлення до нас, погодиться з тим, що відбір таки є, і досить жорсткий. За всю історію Сестринства не було жодної кволої відьми, не було негарної, не було дурної… і це велике щастя, бо важко навіть уявити, яких лих могла б накоїти дурна відьма. Всі ми тією чи іншою мірою реалізуємо свій відьомський потенціал, серед нас немає цілковитих нездар, як це іноді трапляється з чаклунами — ніби й маґічного хисту не бракує, і голова на плечах є, а чари йому не вдаються, хоч що ти з ним роби. Зате з відьмами такого не буває. Ніколи.

— Це можна пояснити проявом вищої волі, — зауважив Бренан.

Івін похитала головою:

— Ой ні, дорогенький, не варто покладати всю відповідальність на Дива. Якби Він сам обирав відьом, Його вибір був би ідеальним. Проте ми аж ніяк не ідеальні. Я об’їхала майже весь Північний Абрад і під час своїх мандрів зустріла чимало жінок, які, на мій погляд, більше заслуговували на Іскру, ніж їхні ровесниці-відьми. Зокрема, я познайомилася в Кирніві з настоятелькою монастиря, що народилася в один день зі мною. Поза будь-яким сумнівом, ця мудра і вчена жінка стала б кращою відьмою, ніж я… Коротше, Див тут ні до чого, я в цьому впевнена. Вибір роблять самі Іскри, і результати цього вибору однозначно вказують на те, що він зовсім не випадковий, хоч і не бездоганний. З іншого боку, я можу навести цілу низку свідчень на користь того, що Іскри не мають розвиненого розуму і не здатні мислити складними категоріями. До прикладу, за ці неповні сімнадцять століть народилося одинадцятеро пар відьомських двійнят, і завжди це були хлопчик та дівчинка. Іскри оминають двійні з дівчат, бо не можуть обрати, котра з них стане відьмою, а котра — відьмачкою. Також Іскри не усвідомлюють загрози, пов’язаної з Лахліном, тому нашим попередницям довелося зводити Бар’єр, а коли в ньому з’явилася прогалина, одна з Іскор негайно скористалася з цього — бо дуже вподобала Шайну. А те, що Шайна майже не мала шансів вижити, було понад її розуміння. І коли в минулому залишені без догляду малі відьми гинули від неконтрольованої маґії, Іскри не рятували їм життя, вчасно покинувши їх, а трималися за них до останнього — не через жорстокість та еґоїзм, а просто через те, що не розуміли марності своїх намагань. Інший приклад стосується тебе, Ейрін. Коли я підкрадалася до вас, то розчула твоє припущення, що панічний страх перед заміжжям навіювала тобі Іскра. Я певна, що так і було. Ще років п’ятнадцять тому я досліджувала це явище і дійшла висновку, що страх, який поймає кожну відьму на думку про близькість із чоловіком, не є наслідком самого лише виховання. Це інстинкт — до того ж не наш власний, а наших Іскор. Лише інстинкт і нічого іншого. Якби Іскри розуміли, в чому саме полягає небезпека, вони б знайшли якийсь кращий спосіб застерегти нас.

— Якби Іскри були розумні, — додала Ейрін, — вони б не потребували нас, нашого розуму, нашої свідомості, а самі б жили в наших тілах, керуючи ними на свій розсуд.

— Атож, — кивнула Івін. — І дуже добре, що це не так.