Розділ VIII

Первісна. Дорога на Тір Мінеган
Тиндаяр

У Тиндаярі було темно, хоч в око стрель, і навіть маґічний зір не дозволяв нічого побачити. Проте Ярлах аб Конал ішов упевнено, керуючись потоками Темної Енерґії, що мали привести його в призначене місце. Кожна тутешня миля дорівнювала майже тисячі миль на поверхні, тож навіть з його неквапною старечою ходою до Тилахмора залишалося йти не більше двадцяти хвилин.

Маґістра аб Конала вражали можливості, що їх надавав Тиндаяр. Особлива структура тутешнього простору дозволяла за якісь дві години перетнути весь Абрад від його північного краю до південного, протягом дня обійти довкола земного світу, а за лічені місяці детально дослідити його, нанести на карту всі острови, можливо, знайти інші континенти, яких досі не виявила жодна з численних морських експедицій.

Ярлах не розумів, чому ще в часи Мор Деораху Темний Володар зненацька закрив для своїх земних слуг доступ до Тиндаяру і чому, коли нещодавно відкрив його знову, дозволив з’являтися тут лише кільком обраним. Відповідь на друге питання маґістр аб Конал отримав від Шимаса, дурного хлопчиська, якого йому довелося вбити. Він зробив це з великим жалем, проте не міг учинити інакше. Річ навіть не в тому, що Шимас подався б зі своїм відкриттям до відьом. Найбільше Ярлаха злякало, що він мимоволі розкрив таємницю, яку з тих чи інших причин Володар йому не довірив. Через те і вбив бідолашного Шимаса — аби ніхто не довідався, що він знає про Первісну Іскру юної відьми Ейрін вер Келлах… то пак, тепер уже Ейрін вер Ґледіс.

Отож цю інформацію Ярлах тримав при собі, нікому з чорних братів не обмовився жодним словом і щовечора з острахом лягав спати — бо саме вві сні йому являвся Темний Володар. Він гадки не мав, скільки ще таких чаклунів у їхньому світі і чи є вони взагалі. Йому було відомо лише про шістьох, що мали дозвіл подорожувати Тиндаяром і спілкувалися вві сні з вищими демонами. Усі шестеро були Ярлаховими підлеглими, належали до очолюваного ним темного кола, і саме на них було покладено завдання захопити принцесу Ейрін.

Попервах старий маґістр неабияк пишався тим, що Китрайл ушанував його своєю увагою, відзначивши як одного з найдовіреніших слуг. Проте згодом Ярлаха почала бентежити та увага, яку приділяв йому Володар, замість просто поговорити з ним один-єдиний раз, підкресливши цим важливість його місії, а подальше з’ясування деталей доручити котромусь із наближених демонів. Чому великий та могутній Китрайл надає такого значення подіям в одному з численних світів, де точиться запекла боротьба між Світлом та Темрявою? Хіба він не мусить займатися стратеґічними питаннями, розглядаючи окремі світи лише як пішаки на безмежній шахівниці Всесвіту? Чи, може, мають рацію відьми, які вперто наполягають на своїй єретичній тезі „Див один — Китрайлів багато…“

Ярлах не хотів про це думати, але просто не міг не думати. Якщо твердження відьом справедливе, то виходить, що Темний Володар — не рівний Дивові суперник, який бореться з ним за владу, а лише дрібний капосник, чиї амбіції не простягаються за межі цього світу. Щось на зразок ватажка зграї розбійників, який прагне встановити контроль над невеличкою територією в межах королівства, але навіть у мріях не сміє зазіхати на корону…

Коли Ярлах наблизився до потрібного місця, довкола посвітлішало. Ні, темрява й далі залишалася непроглядною, однак його чаклунський зір почав працювати. Цим зором він побачив шістьох чоловіків, що стояли колом і, об’єднавши свої сили, спрямовували потужний струмінь Темної Енерґії вгору, до джерела того примарного світла, яке й дозволяло функціонувати маґічному зору. Сьогодні тут було вже набагато світліше — ще два-три дні, й тунель дістанеться до поверхні. Під кінець залишиться тільки тонесенька перетинка, яку зможе легко зруйнувати й один чаклун.

Ярлах був задоволений. Пастка буде готова навіть раніше, ніж він планував. І це при тому, що від самого початку доводилося працювати у трьох місцях, прокладати тунелі й тут, поблизу Тилахмора, і в Еврасі, і в Бруахайлі, оскільки було невідомо, яким шляхом відьми повезуть свою нову сестру. З погляду швидкості, найзручніше було проїхати чотириста миль до Тір Егіну, сісти в Бруахайлі на корабель і поплисти прямісінько на Тір Мінеган. Проте Ярлах сумнівався, що Ейрін вер Ґледіс обере цей маршрут. Він вважав, що вона захоче подорожувати сушею, щоб побачити якомога більше нових країн, а не лише безкраї простори західного Океану Івирид. Тому від самого початку був певен, що на них чекає зустріч в Еврасі, але помилився — принцеса виявилася ще допитливішою, ніж він думав, і вирішила податися через Двар Кевандір. Зрештою, це було й на краще. Сімнадцята миля Іхелдиройдського тракту видавалась ідеальним місцем для засідки. Тут відьми точно зроблять зупинку — якщо не на ночівлю, то на обід.

Від кола з шести чаклунів відокремився невисокий худорлявий юнак і, підійшовши до Ярлаха, шанобливо вклонився:

— Вітаю, вчителю.

— І тобі добридень, Йорверте, — відповів він. — Бачу, робота йде на лад.

— Так, учителю. Жодних проблем. Хоч і дратує, що так повільно. Вшістьох ми напевно сильніші за будь-якого демона, але він вирив би тунель за кілька хвилин.

— Зате, на відміну від нас, демони не здатні переходити між земним світом та Тиндаяром без тунелю, — зауважив Ярлах. — У кожного є свої слабкі та сильні сторони. Крім того, я вже тобі казав, що не хочу ризикувати. Демон міг викликати землетрус, а нам це ні до чого. Простіше й надійніше обійтися власними силами.

„А ще простіше було б не рити ніякого тунелю,“ — подумав він. — „Проникнути в Кардуґал, схопити дівчину й переміститися з нею в Тиндаяр…“

Безумовно, вони б так і вчинили, якби не присутність у Кардуґалі відьом. Був ризик, що одна з них саме цієї миті випадково опиниться поруч, і все полетить шкереберть, а Темний Володар вимагав діяти лише напевно. Тепер Ярлах розумів, як це важливо. Шкода, що в Ан Нувіні завчасно не виявили Первісну Іскру, тоді б узагалі не виникло жодних проблем…

— Зрештою, — знову заговорив Ярлах, — ми й без демонів упорались. А більше одного тунелю не знадобиться. Все одно другої спроби не буде — відьми нам її не дадуть. Ми просто не маємо права на помилку.

— А якщо… — Йорверт помовчав у нерішучості. — Вчителю, ви ж розумієте, все може трапитись. Якщо пастка не спрацює, що будемо робити? Так і відпустимо принцесу на Тір Мінеган?

— Ні, не відпустимо. Власне, тому я й прийшов. Учора отримав остаточні інструкції від Володаря. У тому разі, якщо нам не вдасться захопити Ейрін вер Ґледіс, її наказано вбити. („А потім,“ — уже про себе додав Ярлах, — „нам неодмінно накажуть розпочати пошуки вагітної жінки, що має народити нову відьму…“) З огляду на це, засідка буде численніша, ніж ми планували. Завтра я доправлю до Тилахмора десяток кованхарців. Ви шестеро приєднаєтеся до них і напередодні прибуття відьом вирушите на сімнадцяту милю. Видаватимете себе за мешканців Торфайну, що їдуть на весілля у Ферманах. Ти гратимеш роль брата нареченої.

— Серед нас буде дівчина? — скривився Йорверт.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Первісна. Дорога на Тір Мінеган» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VIII“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи