На обличчі Наталі також позначилося хвилювання.
— Привіт, — сказала вона.
— Привіт. То ти, кажеш, уже не носиш кефір?
Борис притулився збоку, і собі слухаючи цей діалог.
— Ні, звичайно.
— Чому ж звичайно?
— А немає вже кому носити.
— Ну гаразд. Давайте про справи.
Телефон знову опинився у Бориса.
— Це дійсно Толя, сто відсотків, — промовила вона.
— Послухай, — почав Борис, — мені потрібна твоя допомога. Тим паче я чув, ти також до цього маєш відношення…
— Ні до чого я вже не маю відношення, — відрубав Щорс. — Взагалі не розумію, про що йдеться.
— Ти що, телевізор не дивишся? Нас із твоєю подружкою дитинства там тепер регулярно показують.
— А по якому каналу?
— Обласне телебачення. ТВ-6.
— Немає такого, — заявив той. — Тут сотня каналів, а такого немає.
— Де — тут? — здивовано промовив Борис.
— У Чикаго. Є таке місто…
— Ти… що, у Чикаго?!
— На щастя.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Амністія для Хакера» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XXX. Слідами мерця (продовження)“ на сторінці 5. Приємного читання.