Розділ «III. Детектив»

Це місце вважалося одним із найкращих у всьому місті. По правий бік вулиці відразу за огорожею починалася базарна площа. Навпроти — платна автостоянка. На стоянку їх не пускали, зате по правий бік біля тротуару завжди паркувалася купа машин, чиї власники йшли базарувати. Вони так само платили за паркування, але до їхніх машин був доступ.

Ціла команда хлопчаків із пластмасовими відрами та губками чергувала тут від рання до смеркання. Щойно припарковувалася нова машина, на водія відразу ж насідали представники малолітньої команди з пропозиціями помити машину.

Старенький білий вольво припаркувався на вільному місці. Збирач платні з лейблом на безрукавці відійшов від машини, але водій не пішов на базар, так і залишився сидіти у кабіні авто, лише трохи прочинив дверцята — день стояв спекотний.

— Помити машину? — без будь-якого вступу та особливої надії запитав хлопчик, підійшовши під саме вікно.

— Скільки?

— Дві гривні.

— Мий! — дозволив водій.

Хлопець прожогом побіг по відро та напарника. Вони натхненно терли губками, час від часу вмочаючи їх у відра з водою, миючи кожен свій бік машини.

— І скільки ти так можеш заробити? — запитав власник авто.

— Коли скільки…

Напевно, це була комерційна таємниця.

— Ну, хоч десятку за день маєш?

— Часом буває…

— Ну, це не гроші, щоб у таку спеку карячитися…

Водій вольво до чогось хилив.

— Якщо хочеш дійсно заробити, пропоную роботу, навіть легшу, ніж ця. І не тільки для тебе, а для всієї команди.

Хлопець глянув недовірливо.

— Ви ще за цю не заплатили.

Незнайомець дістав із кишені і простяг йому десять гривень.