TextBook Наталя вже була поруч.
— Наприклад, скажіть, хто почав перший — ви мити машину чи вона носити кефір?
— Ну, припустимо, я почав…
— Добре, — сказав Борис. — А спробуй пригадати — особа, про яку йдеться… Ти їй давав читати одну книжку. Років так сім тому…
— «Дети Арбата», — відповів той.
— Гарна пам’ять.
— Нікому не даю читати книжок — не бібліотека…
— А їй дав… — здивувався Борис.
— Рідня все-таки…
— А з ким вона приходила?
— Якщо не помиляюся, з матір’ю. Може, вистачить? Для чого мене шукав? І що ти за один?
— Ти ж кажеш, нас можуть почути… — зауважив Борис. — Годилося б віднайти більш досконалий метод спілкування.
— Може, ще й зустрітися з тобою? — здивувалися на тому кінці. — Гаразд. Я з мобільного телефоную. Ніхто не чує. До того ж я не Рокфеллер, кажи швидше, чого хочеш.
— Швидше не вийде, — сказав Борис. — Я зателефоную сам.
Відчуваючи хвилювання, він знайшов номер, з якого надійшов останній дзвінок, і натис «Подзвонити». Відповіли відразу. Той самий голос.
— То що, поговоримо? — запропонував Борис. — Хотілося б почути ваше ім’я, скажімо так, псевдонім.
— Толя Щорс, якщо ти це маєш на увазі. Задоволений? До речі, дівчинка, яка носила кефір, я так розумію, біля тебе?
— Припустимо.
— А нам можна привітатися?
— Будь ласка, — знизав плечима Борис, передаючи їй телефон.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Амністія для Хакера» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XXX. Слідами мерця (продовження)“ на сторінці 4. Приємного читання.