Розділ «XXVI. Слідами мерця (продовження)»

— Шановний, ви мене чуєте? Я бачу, замислилися… — молодик тримав у руці мобільний телефон, звертаючись до нього. — Апарат підключено до мережі «Астар», можете користуватися.

— Скільки з мене? — дивуючись власній вимові, запитав Борис. — А… от забув запитати, через цей телефон можна під’єднуватися до інтернету?

— Можна! — Продавця зовсім не здивувало таке запитання. — У нас у продажу є і картки користувачів.

— Картки я у вас візьму.

— Чудово! — зрадів той. — На яку суму?

— Ну… — завагався інтелігент, — а які є?

— Гм… Ну, найдешевша — п’ятдесят гривень. Забезпечує близько півгодини безперервної роботи в мережі.

— А найдорожча?

— Триста. Близько чотирьох годин.

— Вісім штук, — промовив клієнт.

— Скільки? — здивувався той. — Якщо ви розраховуєте на таку тривалу роботу в інтернеті, дешевше буде скористатися звичайним телефоном.

— Дякую за пораду. — Інтелігент знову поправив окуляри. — А картки все-таки візьму.

Знизавши плечима, молодик порахував і назвав суму. Йому здалося, що клієнт, який відраховує гроші, трохи ненормальний.

Картинки на екрані змінювалися швидко. Насичені кольори та чіткі форми систематизували інформацію так вдало і дотепно, що мимоволі привертали увагу. Присівши за ним, Наталя мовчки спостерігала за екраном, а Борис, застиглий у своїй звичній позі, все клацав кнопками. Нарешті він розправив плечі й провів долонями по обличчю. Не наважуючись перервати його роботу, тепер вона відразу ж скористалася паузою.

— І що, знайшов?

Він тільки важко зітхнув.

— Що тут можна знайти? Я вперше копирсаюся тут сам. Навіть не уявляю… Це така безодня… Напевно, це більше, ніж яка-небудь всесвітньо відома Гарвардська бібліотека. Та для чого нам Гарвардська? У вашій обласній ти була?

Вона кивнула.

— Бачила оті стелажі, бачила, скільки там кабінетів, відділень? Уявляєш, скільки там тонн книжок? Можна там щось знайти, не знаючи, що шукати і де? Ну, ось тобі відповідь. А інтернет — це така бібліотека, що й уявити собі важко. Тим більше ми не знаємо, що шукати і чи взагалі це треба шукати саме в інтернеті.

— Весело… — промовила вона. — То, може, краще покинути? Але ти ж мені навіть не розповіси, що це все означає і для чого…