TextBook — А те, що на кожній дискеті зберігається приблизно п’ятдесят, ну, до ста кілобайт. Я дивився. Тож за бажання все це разом можна було записати на єдину дискету. Питається, на біса псувати вісім, якщо вистачить однієї?
— А може, так для роботи зручніше? — запитала Наталя і далі працюючи ножицями.
— Ні, дідька. — Борис підозріливо зиркнув на неї спідлоба. — Ти хоч щось мені залишиш?
— Обов’язково, — пообіцяла вона, набираючись натхнення.
— Дідька лисого легше, — провадив Борис, — навпаки, кожну дискету окремо в комп’ютер вставляти, а потім витягати… А так одну вставив — і працюєш з усіма файлами. Ні, щось тут не так. А ось сховати щось таким чином можливо. Припустимо, з них усіх лише одна цінна…
— Еге ж… — погодилася Наталя. — Напевно, це третій розділ із Толстого. Це взагалі цінний літературний твір, можу підтвердити як прес-секретар відомого письменника.
Борис потягся рукою спробувати, що залишилося на голові, але вона жартома ляснула по ній гребінцем.
— Ще не готово. Говори далі про свої дискети. Все ж ліпше, ніж мовчати.
— Слухай! А може… — Він затнувся.
— Що, може?
— Дивись, — він знову неспокійно засовався на стільці, заважаючи їй, — на кожній дискеті, так би мовити, якась подія. Наприклад, отой футбольний чемпіонат. Він відбувся у певний рік, забув який. Далі — якісь статті Конституції. Її також прийняли певного року.
— І ти також забув коли, — закінчила за нього Наталя.
— Не впевнений, що я взагалі це знав. А ось рік, коли Карпов з Каспаровим воювали, добре пам’ятаю. Я тоді вперше до Польщі поїхав…
— А як бути з уривком із Біблії? Це до якого року віднести?
— Не знаю… — розгублено відповів Борис. — Так само, як і з Толстим. Що брати до уваги — рік написання роману чи саму війну вісімсот дванадцятого року? Ну добре. Все це фігня…
— Давай, — сказала Наталя, — тепер відкинь голову назад і заплющ очі. Тільки не ворушись.
— Ти що замислила? — Борис намагався збагнути, куди вона хилить.
— Брови тобі стригтиму…
— Ти що, озвіріла?! — Він зірвав із себе рушник. — А ще де тобі дати постригти?
— Ніде… — Вона знову надула губки. — Ти що, не розумієш, що кожен подивиться на твої брови і відразу згадає той фоторобот?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Амністія для Хакера» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XXVI. Слідами мерця (продовження)“ на сторінці 3. Приємного читання.