TextBook Олесь наздогнав її за хвилину і сіпнув за рукав, змушуючи обернутись. Вона не піддалася.
— Світлано!
— Мені нічого сказати тобі, Олесю. Піди та поговори з Валентином — він знає про мене більше, ніж я сама!
— Лано…
— Пусти мене!
— Кохана…
— Забирайся геть!
— Маленька!
— Геть! Головне — невинність душі; той, хто навчив мене цьому, був чимось схожий на тебе!
— Ну, пробач, Світлячку мій, — вигляд у Олекси був найпокаянніший. — Так, це ревнощі! Звичайнісінькі ревнощі! І мені навіть не соромно! Соромно лиш за те, що я зрадив тебе, а потім змусив чекати — так довго, стільки пустельних років… Звідки мені знати, що ти робила усі ті сотні літ, доки мене не було поряд?
— Чекала тебе, — Лана повернулась нарешті, сміючись і плачучи, і обвила його плечі руками. — Я просто чекала тебе, мій королю.
— Єдина моя… Я піду і наб’ю морду цьому Валентину, — пообіцяв він, припадаючи до її вуст. — Але потім… трохи пізніше… нагадаєш мені, якщо я забуду.
— Неодмінно.
— Бо ти така гарна, що можна забути про все на світі. Ти така прекрасна… як сонце.
— Олесю…
— Як світло… Ти маєш хороше ім’я. Воно тобі дуже пасує — Світлана…
— Твоє тобі теж підходить. Олексій — захисник… Мій захисник. Тільки попереджаю одразу — бажаючих просвітити тебе стосовно моєї ганебної, як вони це називають, поведінки, буде більш ніж достатньо. Я не робила нічого поганого, нічого, за що мені могло б бути соромно, — Лана дивилась Олесю прямо у вічі, — та деякі, навіть якщо із власних очей у них стирчить частокіл, дуже пильнують смітинки в очицях ближнього.
Олекса замислився.
— Вважаєш, я не подужаю всім морди набити? Тоді покличу на допомогу Ромка.
— Думаю, до цього не дійде.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Містичний вальс» автора Очкур Наталія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 23“ на сторінці 5. Приємного читання.