Розділ «IX»

— Вибачте, ще до Лютера було багато таких, що перекладали Святе Письмо на рідну мову. А от ми слов'яни-українці маємо від самого прийняття християнства Святе Письмо на своїй мові, а те саме мали колись греки та латиняни. Кажуть, що святий Матей писав святе Євангелію по-єврейськи чи по-арамейськи, а сьогодні ми маємо тільки її уривки, бо згодом її переклали в цілості на грецьку мову. А з грецької мови по-сирійськи, по вірменськи, а навіть є готське Євангеліє. Ви, мабуть, того не чули?

— Чому не чув. Ґоти — це ж були Германці!

— Ну, бачите, а тут собі суперечите і кажете, що лише ваш Лютер перший подав Біблію в руки вірним.

— Але готська мова є старовинна, як латинська для італійців.

— Добре, та однак і на правдивій сучасній мові були перед Лютером Біблії німецькою мовою.

— То не може бути! То неправда! — обурився лютеранин.

— Як не може бути? Яка неправда? А Ментель не видав Біблії по-німецьки ще 1466 року в Страсбурзі? Лютер видав свою щойно у 1522 році. Тобто на 58 років пізніше! Я сам ту Біблію читав, коли вчився в Німеччині.

Протестант замовк і засоромився. Довго потім нічого не говорив.

Другим разом знову зговорився він із Лесем:

— Наша віра ліпша від папістської!

— Чому так кажете?

— Бо в нас треба тільки вірити, а не падати ниць перед іконами, як погани перед ідолами.

— Знаєте, що питала одного разу рідна мама свого сина, Мартіна Лютера (а вже була на смертному ложі), чи вмирати їй у новій вірі, чи таки в старій. А її син тоді сказав щиро: “Жити в новій вірі легше, але певніше вмирати у старій, католицькій вірі”. Ну і як тоді можна казати, що ваша віра ліпша?

— Та Біблія каже, що сама віра вистачає до спасіння.

— То правда, так писав святий Павло римлянам, що людина вірою оправдується. Але з того не випливає, що добрих діл уже не треба.

— А де є в Святому Письмі, що їх треба?

— А Господь Ісус каже в Євангелії від св. Матея на самому початку, що не той піде до неба, хто гарно говорить “Господи, Господи”, але той, хто творить волю Небесного Отця.

— Але Папа ваш — то антихрист! — перейшов на інше лютеранин, звичайно, як інші єретики, які аргументації ніколи не тримаються чи якоїсь логіки.

— Для вас, так як і для непослушного сина, тато стає “старим чортом” — відповів Лесь.

Хоч яке було невеселе життя на галері, одначе на ті слова зареготалися навіть неправославні католики. — Чиста правда, Лесю! — гукнув М'якошинський.