Розділ «VI»

— Ми, бачите, народ, що не любить фарисейства. Ми ж нащадки Святослава Завойовника, що казав своїм ворогам: “Готуйтеся, бо йду на вас”. Тому до нас треба приходити з відкритими картами. Хочете працювати над нами, то прийдіть. Ми не проженемо вас. Але з ясними цілями. Без борід, без широких рукавів, а з нашим способом думання: підтримуйте наші церковні та державні традиції, будьте, словом, козацькими, українськими єзуїтами. То ми вас приймемо.

— Е, це не практикується у нас, у нас нема політики.

— Як не практикується? А чому якийсь там ваш патер Тріґаулт Микола тому чотири роки написав до Риму, щоб китайцям дати дозвіл правити по-китайськи?

— А ви то звідки знаєте?

— Та знаємо.

— Але ви масами вбиваєте наших священиків!

— Не бійтеся, ми з них мучеників не поробимо (хоч ми їх не вбивали), але їх нарівні нищили козаки з арендарями і жидами. Отож, тут жодного “ін одіо фідеї”[9] не було... Козаки нищили представників чужого окупаційного володіння. І тільки!

— Так, але як би ми хотіли навіть працювати з вами, то ви не схочете...

— Ніколи в світі. Ви тільки признати нас не хочете і не гадаєте виховувати наших єзуїтів.

— То неправда, всі народи однакові для нас.

— Добре, а де є той русин зі Львова, що приїхав до Рима разом із блаженним Станіславом Косткою? Вже був би перший український єзуїт. І через нього ми вже порозумілись би з вами і праця тоді пішла б легко.

— Так, але ми маємо свої директиви і за ними мусимо йти: ви ж знаєте, що ченці мають слухати, особливо з Товариства Ісусового.

— Так, ви маєте директиви, — обізвався тоді сам Сулима, — але вони, на жаль, дуже односторонні і мають фальшивий уклад.

— Як? Чому? Як ви смієте те критикувати, чого не знаєте?

— Дерево по плодах пізнається, а директиви — по поступуванні.

— А чого вам треба від нашого діяння? Ми ж все “ад майорем Деї глоріам”[10]  робимо!

— Що ви робите багато на славу Божу, того я не заперечую, але що багато ви робите теж на чиюсь іншу славу...

— Я того не розумію! Як таке можете казати? Ви схизматик і єретик!

— Так, так, я на те чекав, щоб ви мені патере, це сказали. Отут вилізли ваші норми з-під вашої ряси. Хочете знати, то православні, головно такі, як ми, що не хочемо співпрацювати ні з кальвіністами, ні з лютеранами, поки-що єретиками не є. І таким словом прошу нас не зневажати. Ми, властиво, за вашою термінологією є тільки схизматиками, тобто такими, що розірвали злуку з престолом святого Петра. То є правда, але теж не повна і не вся.

— Як не вся? Якби ви Папу признавали, то ви б не співали “алилуя” в часі посту і “кириє елейсон” на відправах ваших не гукали!