Розділ «V»

— А ви, отче, часом не католик?

— Так, я католик. Ми, вірмени, тепер ведемо переговори з Римом у справі унії.

— Направду? Ми про це не чули, — здивувались козаки.

— Авжеж! Уже четвертий рік це відбувається.

— Цікава річ, це вельми цікаво, — дивувалися козаки біля віконця.

— Як бажаєте, то вам розкажу цілу історію про це.

— Чому ні?! Розказуйте. Так нам уже набридло отут сидіти і чекати невідомо чого...

— Отож, слухайте коротко: ми є сусідами Персії і там працюють уже від якогось часу ченці Кармеліти. Перський шах прихильний вірі християнсько-католицькій. І ті місіонери нав'язали зв'язки з патріархом Великої Вірменії блаженнішим Мелхіседеком. Через них наш патріарх почав діалог з Римом і 1610 року вислав свого післанця в особі Захарії Вартабіта до Папи Павла V. Той привіз Папі листа, написаного вірменською мовою. У Римі зробив переклад того листа парох вірменської церкви св. Марії Єгипетської. У тому листі відкинено єресі Євтихія і Несторія та визнано першість римського єпископа. При кінці наш блаженніший патріарх виявив бажання злучитися з Римом.

— То у вас теж відбувається унія?

— Так, стараємось злучитися в одно. Однак Папа у листі від 1612 р. домагався усунення деяких розбіжностей: не вливати трохи води до вина на Службі Божій і не додавати до “Святий Боже” слів “Розп'ятий за нас”.

— А більше у вас не було різниць?

— Ні, тільки ті дві. А при цьому Папа подарував нашому патріархові золотого хреста з частинками животворного хресного дерева і церковні ризи. Теж поручив наших вірменських християн опіці перського шаха...

— То, значить, ви тепер теж будете уніатами. Бо ви, отче, певне знаєте, що наші владики ще 1596 року заключили унію з Римом.

— Про це я чув, бо справа дуже набула великого розголосу і греки на це дуже криво дивляться. Вони не хочуть вас випустити зі своєї опіки, бо велику користь мають з ваших земель.

— Правду кажете і ми вже про це переконались.

— Коли?

— А вчора, — відповів М'якошинський. — Ми запросили грецького паппаса до нашого хворого, але він нам почав тут гнути байки, чому ми унії хочемо?

— І що ви з ним зробили?

— Та післали назад, щоб більш не приходив і нам голови не морочив.

По тих словах вірменський священик Еріваніян попрощався і ще передав бранцям в'язанку фігів. Тим подарунком дуже всі втішились. А турок навіть за другого гульдена не згадував. Мабуть, сам священик дав йому бакшиш.