— Ясно, бо ж були погани! — відповів побратим.
— А тоді я спитаю вас, приятелі, яким правом мав відвагу св. Володимир змінювати віру своїх предків?
Вони не знали, що відповісти. І чекали, що далі казатиме монах.
— От і бачите, не вмієте на таке просте питання відповісти. Святий Володимир міняв віру, бо ця віра була невартісна і не вдоволяла вимог нашої безсмертної душі.
— Але тепер ми маємо християнську віру. Православна віра — то ж християнська віра.
— Так, християнська, але є різні християнські віри. А гадаєте, що оті кальвіністи та лютери, яких тепер намножилося видимо й невидимо, не є християни? То чому ви не станете лютераном або кальвіністом?
— А мені нащо?
— Як то нащо? То ніби все одно чи православний, чи кальвініст, чи лютеран — усі християни, — отже можна всім таким бути і теж не треба покликуватися на віру своїх предків...
— Але лютеранське християнство не таке, як наше...
— А тому бачите, як і товар один є добрий, а другий підроблений. Та такими підробленими товарами є і кальвіністи, і лютерани, і частково православні!
— Ні, православних тут прошу не згадувати! — обурився Сулима.
— Я не ображаю їх, але вони самі себе в те мішають. А ви знаєте з ким то православна шляхта під проводом князів Острозького і Радивіла єдналася в 1599 році?
— Та у Віленську Генеральну Конфедерацію...
— А що то була за Конфедерація? Егеж, варто вам знати, що Острозький був представником православних, а Радивіл — кальвіністів!
— Але ми на те не годимось, ми хочемо чистої православної віри.
— Правду кажете, що люди прості, які вже з самого здорового глузду знають, що в Божій Церкві не керують якісь там земні князі, але єпископи та священики. Вони мають правдиву православну віру. І я в такій вірі народився і виховався у Володимирі на Волині. І в такій вірі хочу жити й умирати.
— Ну а як тоді вас уважають за уніата?
— Бо правдивий православний признає всю Христову правду, а не вибирає тільки те, що захочеться. А Христова правда така, що, крім єпископів і священиків, є у Церкві один голова — Папа Римський, наслідник святого блаженного апостола Петра. Про це пише Святе Писання.
— Але наші предки прийняли віру з Царгороду.
— Так, але тоді Царгород був теж під владою Риму і слухався Папи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Іван Сулима» автора Зінько В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „IV“ на сторінці 6. Приємного читання.