Розділ «IV»

— Уважаємо, що найкращим був би Кожух. Він, мабуть, найрозумніший, бо від нього вийшла думка вибирати наказного. Хай командує і провадить нас додому. Всі будемо підкорятись.

— А ви, панове-молодці, що надумали? — спитав Коровай інший гурт.

— І ми подібної гадки, хай отаманує Кожух.

Коли це почули інші гуртки, майже хором закликали: “Так, Кожух нехай веде! Він досвідчений козарлюга. Братство його любить і йому довіряє”.

Сам Кожух при тих словах вступився на бік, щоб не робити натиску на виборців. А вони далі таки гукали, що найліпший буде старий козарлюга й бувалий чоловік Кожух.

— Ну, Короваю, проси Кожуха, нехай приймає вибір.

Тоді підійшов Кожух і став посеред чайки біля щогли. А Коровай, окинувши поглядом ціле старшинське зібрання, промовив урочисто:

— Отамане Кожуху, оце виявилася воля всіх нас, щоб ти в цю важку хвилину для нашої козацької сили взяв провід нашого флоту і вів його вміло. Ми всі готові тебе слухати і за тебе голови зложити! Приймаєш наказне старшинство, чи нам може треба за іншим шукати?

— Коли така ваша воля, браття-старшини, то приймаю цей важкий тягар на мої плечі і нехай Всемогутній Господь поможе мені дістатися з усіма вами на нашу славну матір — Січ Запорозьку.

— Славно, славно! Отак то по-козацьки, по-молодецьки! — загуло братство.

— А тепер, браття-старшини, — почав діловито нововибраний отаман, — буде коротка нарада, а там станемо плисти вперед, щоб якнайшвидше прибути до Дніпрового лиману, а звідтіля на Січ.

— А що б ти, пане отамане, казав нам робити? — спитав у свою чергу Коровай.

— Тепер, гадаю, слід привести чайки до ладу після бурі. Оглянути ранених і хворих. Козацтву передати наказ, що мають тепер нового отамана. Заборонити під строгими карами пити вино, що його маємо з походу, хіба отаман дасть при їжі по чарочці для козацтва. Подобирати нових гребців, гармашів і стернових на місце загиблих чи поранених. Направити мушкети, гармати. Висушити порох. І те все прошу зробити без зайвих запізнень. Десь через годину вирушаємо.

Отамани почали нашвидку роз'їздитися. Залишився тільки Коровай і два молоді отамани з сусідніх чайок. Воїни разом обмірковували напрямок їзди та спосіб оборони від нападу галер. Нарада трохи затягнулась. Головно один із молодих отаманів усе радив затриматись і не спішитись. Це був той, що не хотів вибору наказного, бо вірив, що от-от над'їде зі своєю чайкою Іван Сулима.

Та годі було вблагати Кожуха. Він добре розумів важливість моменту. Чекати на одну чайку, щоб потім загинуло 36 разом, не було розумно. Тому він рішуче спротивився представленням молодого отамана.

Нарешті Кожух наказав опустити весла й натягнути вітрила. Козаки вмить усе приготували. Чайка виїхала наперед. Осаул Чабан Микола дав знак шикуватись іншим чайкам. Плистимуть двома рядами, на невеликій віддалі від себе. В разі нападу галер утворять зараз же два фронти. Другим фронтом керуватиме Коровай.

Море аж повеселіло та заграло дрібними хвилями, як побачило два ряди козацьких чайок. Чайка отамана Кожуха плила попереду 18-ти чайок, а Короваєва теж прорізала воду за своїми 18-ма “подругами”. На Кожуховій майорів козацький прапорець. Білий із червоним хрестом. Сам отаман стояв на чердаку і дивився вперед. На щоглах у гніздах сиділи зорці та слідкували, чи не появиться де турецький флот.

А гребці собі почали співати про Байду:

Цар турецький к'нему прислає,

Байду к собі підмовляє: