Розділ одинадцятий Гиря Краківський

Ще — Тимі, за маскарад. Ніби просто все, а сам би навряд чи додумався заховати обличчя. Принаймні зараз. Та й взагалі не стукнуло б у голову. Чорні хустки на лицях — дешева оперета, як не крути. Ось і приклад того, як не треба цуратися простого й на перший погляд банального, якщо не сказати брутального.

— Руки вгору! Пукавки — геть!

Єжи Тима стояв посеред кімнати, розставивши ноги на ширину плечей та водячи дулом револьвера по периметру. Клим став поруч, не плече до плеча, трохи збоку, теж направив ствол на противників. Розгледів їх тепер краще. Крім Жарова — двоє, унтер і солдат. Вони сиділи за круглим столиком і грали в карти. Так само нудилися чеканням, як і Кошовий. Біля вікна стояла рушниця, револьвери були в кобурах, але трійця слухняно тримала руки перед собою.

— Жінка де? — виплюнув Тима наступну фразу.

Говорив польською. Ще й додав собі дивного, не чуваного раніше Кошовим акценту, маскуючись остаточно. Єжи навмисне підніс голос — Магда почула й вийшла зі спальні.

Вона, як і під час їхньої останньої зустрічі, була в простій сукні й чобітках. Лиш волосся розпустила, і Клим, не бачачи її такою раніше, мимоволі зачарувався. Довге, кольору стиглого каштану, воно сягало трохи нижче плечей, зараз нагадувало крила хижого птаха, готового забити дзьобом зухвальця, котрий зазіхнув на тепле затишне гніздо.

— Я тут, — мовила спокійно, глянула на ротмістра, перейшла на німецьку. — По мене прийшли, пане офіцере.

— От же ж сучка, — процідив Жаров російською, не зводячи очей з Тими, зосередившись лише на ньому, визнавши за головного, потім перейшов на калічену німецьку: — Ви дарма прийшли сюди. Ви ж не вийдете.

— Хто тобі сказав? — здивувався Єжи, так само німецькою, потім поквапив Магду вже польською: — Прошу пані, не баріться. Йдемо.

Вона, випнувши груди й гордо піднісши підборіддя, не обійшла — обпливла, мов вітрильник, трійцю біля столу.

Кошовий засік помилку — не вчасно, трохи запізно.

Жаров та його люди, підвівшись назустріч незнайомцям, мимоволі утворили собою неправильний трикутник. Верхнім кутом якого став сам ротмістр, солдат, зовсім молодий хлопчина з віспинами на лиці та пушком над губою, маячив ліворуч, ближче до вікна. Смаглявий унтер, з вигляду старший, з азійськими вилицями, тримався з правої сторони. Магда обійшла ротмістра, тепер була за крок до унтера, а Жаров у той самий час позадкував, опинившись із нею на одній лінії.

Тима не помітив маневру.

А Клим побачив, як ротмістр, котрого на мить заступила собою Магда, смикнув ґудзика на кобурі.

— Тихо будь! — хрипло гаркнуло збоку.

Магда здригнулася, відчувши недобре. Нерви здали враз, вона повернулася туди, куди дивився Гиря.

Стала спиною до унтера.

Кошовий перевів погляд, а за ним — і дуло на Жарова.

Цього досить — унтер штовхнув на нього столика.

Клим поточився, відскочив.