Розділ «Частина дванадцята Там степи, там могили, як гори…»

по тих гробовищах, у землю глибоких,

лежить мого роду без ліку».

П. Куліш

Не бував ти у наших краях!

Там же небо – блакитні простори…

Там степи, там могили, як гори.

П. Тичина

Сивий Улас Рева, дебелий, як віл, стоїть на скіфській могилі з двома круторогими волами і вдивляється в степ.

О. Довженко

Мовчазно стоять кургани в степах на протязі тисячоліть. Що сховано в них? Які тайни і скарби утаємничують вони?

Розгадуванням цих секретів займаються археологи. На протязі вже двохсот років крок за кроком проникають вони в потаємини курганів. І багато курганів, підкоряючись волі дослідників, розповідають багато цікавого, несподіваного, а часом незвичайного. Сторінки цієї «земляної книги» продовжують розкриватися і по сей день.

…Кочівники, які не мали постійних поселень, не залишили нам городищ; їх культура може бути вивчена головним чином по розкопках їхніх могил, розкиданих по всіх причорноморських степах. Скіфські поховальні кургани належать до найцікавіших пам’ятників у цьому роді.

І. Брашинський

На Україні могилами здавна називають не лише поховальні ями, а й місця поховання, насип на місці поховання. А ще могили – народна назва давніх курганних поховань. (Наприклад, «козацькі могили» – місце поховання українських козаків, які полягли в Берестецькій битві 1651 року). Заодно могилами у нас називають природні горби овальної або округлої форми, складені кристалічними (напр., Бельмак-Могила, Корсак-Могила, Савур-Могила та ін.) або осадовими (Кам’яна Могила) породами.

Одна з вершин Приазовської височини в межах Донецької області зветься Могила-Гончариха (висота 227 м). Це, власне, останець, складений кристалічними гірськими породами. Чи Могила-Мечетна, що є найвищою точкою Донецького кряжа, висота 367 м. Це теж останець, складений осадочними породами кам’яно-вугільної системи.

Штучні могильники – місце багатьох могил і поховань – з’явилися в епоху мезоліту (епоха кам’яної доби) – 10 – 7 тисяч років тому, що була перехідною між палеолітом і неолітом.

В античному світі могильники звуться некрополями, в християнському – кладовищами. Розрізняють могильники без збереження насипів і могильники курганні, що з’явилися пізніше.

Отже, людські поховання загалом налічують десять чи й більше тисяч років.

Похованням (похороном) називаються звичаї, пов’язані з різними способами і обрядами поховання померлих, до якого входить комплекс ритуальних дій, переважно символічний, урочисто-траурного характеру. Ну а різноманітність поховального обряду визначається відмінностями у світогляді, особливостями традиційно-побутової культури народу.

Певна форма ставлення до померлого виробилася вже в найдавніші часи із зародженням релігійних уявлень. Починаючи з середини пізнього палеоліту, спершу ховали в ямах і печерах, але ще без поховального інвентаря. Хоча б Київ-Коба – печера за 25 км від Сімферополя. У ній були палеонтологічні стоянки людей часів мустьєрської епохи. У заглибленні, спеціально вирубаному в скелястій підлозі печери, виявлено залишки поховання неандертальців.