Розділ «Частина дванадцята Там степи, там могили, як гори…»

І над усім плато панує гігантська ступінчаста піраміда Джосера, фараона III династії (2780 р. до н. е.). Це перша на землі монументальна споруда з каменю, там знаходяться й інші царські гробниці, деякі з них ще старіші за ступінчасту піраміду.

Їх прийнято називати сивими. Урочисто так, поетично-хвилююче, і це відповідає дійсності, адже на землі небагато знайдеться споруд, старших за піраміди.

«Солдати! Сорок століть дивляться на вас з висоти цих пірамід!» – вигукнув Наполеон перед своїм воїнством під час воєнної експедиції в Єгипет.

«Предками» пірамід були мастаби Мемфіса і первісні гробниці І династії. Це прямокутні споруди, складені з цегли-сирцю. Давні єгиптяни вірили, що після смерті померлі житимуть в самій гробниці чи біля неї, а тому гробниці були мовби моделями царських палаців. В центрі мастаби знаходилась усипальниця, а навколо неї багато маленьких кімнат, де зберігалася їжа для загробного життя покійника. Монарха супроводжували в інший світ раби та палацові слуги. Згодом цей варварський звичай у єгиптян зникне (у скіфів він залишиться незмінним), і замість слуг почнуть ховати маленькі статуетки «ущебеті» (відповідачі), які й замінили справжніх слуг.

Коли почав правити Джосер, перший фараон ІІІ династії, відбувся, як вважають, революційний переворот у древньоєгипетському будівництві: було винайдено кам’яну кладку. За традицією, винахід кладки приписується Імхотепу, головному архітектору фараона Джосера (пізніше співвітчизники обожнили Імхотепа, а вже греки ототожнили його зі своїм богом медицини Асклепієм).

Піраміда Джосера сьогодні вважається найдавнішим кам’яним витвором на землі – це перша спроба створити монументальну споруду із каменю, це власне, початок архітектури.

А прообразом піраміди Джосера стали великі мастаби фараонів І династії, збудовані з цегли-сирцю. Арабське слово «мастаба» буквально означає «лава для сидіння». Називалися вони так тому, що нагадували глиняні лави перед будинками єгипетських селян. (Пізніше цей тип гробниць змінився іншим, в якому усипальниця та супутні їй покої вирубувалися у скелі під землею і з’єднувалися з поверхнею через глибоку шахту.)

Ступінчаста піраміда Джосера спершу теж являла собою звичайну кам’яну мастабу. Потім архітектор Імхотеп збудував велику мастабу з кам’яних блоків, а на верхнім майданчику спорудив – ніхто до нього подібного не робив – одна на одній ще три мастаби, кожна з яких була меншою за попередню. Так народилася перша ступінчаста піраміда – мати всіх єгипетських пірамід, грандіозних вічних домівок честолюбивих фараонів, які так багнули царювати ще й після смерті, вже в іншому світі, бути вічними, як вічно сяє у небі Сонце.

До злого духа мовив фараон:

«Будь ти мені порадник і спомога,

Щоб мій народ мене без перепон

Вважав за бога».

Їх і вважали.[84]

І самі себе вони вважали неодмінно богами і неодмінно богами сонця, яке дарує людям світло, тепло і саме, зрештою, життя.

Але сонцем серед них була лише цариця Нефертіті, дружина Аменхотепа ІV.

Археолог Л. Борхард, який відкрив бюст Нефертіті роботи майстра Тутмеса, вражаючий по красоті, не зміг навіть потім описати його словами, а лише видихнув:

«Описувати безцільно – дивитись!»

Можна витратити десятки, ба навіть сотні й сотні слів і не передати того відчуття, яке тебе охоплює, коли дивишся бюст Нефертіті. Більше того, не можна передати словами, який бюст, його треба справді дивитися як і будь-який витвір мистецтва, його шедеври. Як тут не згадати вислів арабського мандрівника Абд аль-Лятіфа, який у кінці VII ст., побачивши руїни Мемфіса, вигукнув: «Для їх опису не вистачить слів!» І все ж вдамося до слів, розповідаючи бодай побіжно про скарби пірамід.

Тепер вже ясно що найбільше коштовностей і золота знаходилося в похованні єгипетського фараона Тутанхамона – починаючи з його золотого гроба. В самій гробниці знайшли золоті луки, оббиті золотом колісниці, горити із стрілами і рукавиці для стрільби, ліжка, теж оббиті золотом, крісла, покриті найдрібнішими вставками із слонової кості, золота, срібла і самоцвітів, пречудові кам’яні сосуди, пишно декоровані сундуки з одягом та прикрасами.

Тільки з передньої камери гробниці англійська експедиція вивезла 34 контейнери, повні безцінних прикрас, коштовного каміння, золота і творів мистецтва. А ще в поховальних покоях фараона знайшли дерев’яний позолочений ковчег, а в ньому другий – дубовий, у другому – третій і теж позолочений, а потім ще й четвертий. У ньому знаходився саркофаг із цілого шматка рідкісного кристалічного кварциту, а в ньому… В ньому ще два саркофаги, і лише в третьому знаходився гріб, у якому лежала мумія Тутанхамона, покрита масивним золотим листом товщиною до 3,5 мм. Тіло небіжчика захищали своїми крилами богині Ізіда і Нефтіда, груди й плечі – коршун і кобра, їх поклали поверх золотого гроба, і кожна пір’їнка коршуна була заповнена шматочками самоцвітів. Мумія фараона була запелена в безліч полотен. На верхню пелену були нашиті золоті кисті рук, що тримали нагайку і жезл, а під ними – золоте зображення душі у вигляді птаха з людською головою. Опис коштовних прикрас, знятих з мумії, був поділений археологами на 101 групу.