Залізняк не відповів нічого. Він залишив Грицька в гурті з іншими кобзарями, що придибали сюди з усіх усюд, а сам із товаришами рушив до старої лісничівки, де мешкав Юзько Шелест – отаман цілої їхньої ватаги у званні запорозького полковника.
Незважаючи на пізню пору, Шелест не спав. Він сидів за столом і курив свою люльку, надимівши так, що хоч сокиру вішай. Сама лісничівка була маленькою, тісною, тож отаман широко відчинив двері – нехай провітрюється.
– Не спиться, отамане? – запитав Залізняк, тихо зайшовши всередину.
– Думи обсіли… – була відповідь.
Залізняк поглянув на Шелеста.
– Порадитися треба. Ходи, отамане, надвір: там легше дихати.
Сказавши це, Максим вийшов. Шелест прийшов слідом за деякий час: був при шаблі, а за поясом – пістолі. Побачивши інших отаманів, зрозумів, що розмова буде непростою.
– Що ж, товариство, розказуйте: кого бачили, що чували…
– А що тут розказувать, – почав Лусконіг. – Народ валом тікає в ліси – тож панські маєтки скоро запалають, як свічки. Доки ти, отамане, телишся, люди самі візьмуть та виріжуть ляхів і жидів до лаби!
Шелестові не сподобалася така мова, однак він поки змовчав. Продовжив Швачка:
– Конфедерати зовсім знавісніли…
– А що козаки панські? – перебив Шелест.
– Магнати їх тримають на короткому ланцюгу, – відповів Бондаренко, котрий останнім часом постійно крутився між козаками з міліції. – Та коли б їм волю – різали б панів не гірше нашого брата.
– От я кажу, – знову озвався Лусконіг. – Час настав. Заспівали треті півні!
Шелест оглянув оком товариство.
– Я б і сам рад на панів піти, тільки не з руки нам зараз – москалі кругом. Затиснуть разом з ляхами зі всіх боків, так що й не рипнемося!
– А може, й не підуть, – знизав плечима Швачка.
– А Верлан? – нагадав Шелест.
– А зараз, може, й по-іншому повернутися…
– До сраки москалів! – знову гукнув Лусконіг, що почав кипіти все більше. – Ми козаки, і це наша земля! Доки москалі з ляхами тут воюють і розорення чинять, ми мусимо своє слово сказати! А що, Палій так і зробив, не чекаючи жодного дозволу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судний день » автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5“ на сторінці 5. Приємного читання.