Розділ «14. Археокібернетика та парапсихологія»

— А ось цей предмет Вам не знайомий? — помічник дістав лазерну указку.

— Ні, НІ!!!

— Вам уже є вісімнадцять? — запитав слідчий.

— Ні, точніше не знаю…

— Як це? — щиро здивувався помічник.

— У мене немає документів, і ніколи не було…

— Тоді давайте так, — «помічник» низько нахилився над Макакою. — Ми зробимо Вам документи, за якими на момент здійснення теракту Ви були неповнолітнім. А Ви нам щиросердно розповісте все, що знаєте про Томаса. У будь-якому разі одного з Ваших спільників у скоєнні терористичного акту в аеропорту ми вже знайшли і допитали, як бачите, — він підняв лазерну указку. — Томас із Вами за це розплатився? Якими грішми?

Макака лише закивав підборіддям, воно дрібно затремтіло, у голові паморочилося.

— Поміркуйте над нашими пропозиціями, Макаре. Ми приїдемо післязавтра, — сказав слідчий. Він бачив, що волоцюга майже неспроможний говорити.

— Не співпрацюючи зі слідством, Ви погіршуєте своє становище. П’ятнадцять років в’язниці Вам світить мінімально, а може бути — й довічний термін, — помічник зачинив за собою двері.

В Одесі на Томаса Андреаса чекали в ресторації «Українська ласунка» на розі Дерибасівської та Катерининської. За швейцара при дверях стояв двометровий негр у шароварах та вишиванці. Розтягуючи пухкі губи в білозубій посмішці, він пробелькотів щось, що мало звучати як «Ласкаво просимо!», і пропустив шпигуна досередини. Томасу спало на думку, що американські уявлення про політкоректність вимагають називати чорнявого швейцара афроукраїнцем або афроодеситом. Піднявшись на другий поверх, він побачив, що там, за обумовленим заздалегідь столиком, на нього чекає афроамериканець — той самий зв’язковий, якого надіслало ЦРУ.

Він усміхнувся Томасу майже такою самою посмішкою, як і швейцар. Здійснивши архаїчну процедуру обміну паролями, цереушники одразу перейшли до справи:

— Я привіз для Вас, Томасе, квитки й документи. Ви вже сьогодні увечері могли б вирушити у комфортабельній каюті до Варни, а тоді з Софійського аеропорту через Франкфурт до Вашингтона, але… — зв’язковий зробив паузу і очікувально поглянув на Томаса, — на сьогодні ми не маємо жодної інформації, що Вам загрожує серйозна небезпека.

— А я її відчуваю. Можливо, мені не зможуть висунути формального обвинувачення в Україні, але коли Шахсуваров дізнається, що саме я організував лазерне прикриття нашого безпілотного літачка, який спричинив той бабах його літакові, він мене просто вб’є.

— Звідки він дізнається?

— Від того самого волоцюги, що я його не спромігся ліквідувати.

— Ваш волоцюга — нам це достеменно відомо — перебуває під слідством за підозрою в убивстві того теософа, і Шахсуварову до нього дістатися буде складно.

— За тієї корупції, яка існує у цій країні…

— Гаразд, а коли ми підстрахуємо Вас із волоцюгою?

— Скажіть, у чому полягає потреба продовжити моє відрядження в Україні? — Томас зробив вигляд, що не дочув пропозиції.