Розділ «14. Археокібернетика та парапсихологія»

— Ну що, панове — звіримо годинники? — Назар увімкнув дисплей поверненого апарата. — Відстає на сім хвилин, — повідомив він, порівнявши свої показники з Тарасовими.

— Так, — підтвердив Северин, поглянувши на свій годинник.

— Олеже, ти зумів помістити Назарів телефон туди, де час іде повільніше, — сказав Іван. — Людмилові поталанило, бо якби він вирушив на пошуки у місце, де час прискорений, то миттєво постарів би, або і вмер від старості. Що ж, тепер ти мусиш багато працювати, щоб навчитися створювати поля зміни швидкості плину часу. При цьому вони мають відповідати певним параметрам. Ми тобі допоможемо, сподіваюсь, і Людмил також, — характерник погладив видра по мокрій голові. — Обідати час, товариство, — він підвівся. — І видра не забудьте погодувати — заробив він сьогодні щось смачненьке.

Високі двері кабінету прочинилися рівно настільки, щоб впустити ад’ютанта — найближчого з-поміж конфідентів самодержця. Дочекавшись схвального нахилу квадратного підборіддя, молодик у морському однострої з погонами контр-адмірала наблизився до столу.

— Пане президенте, — ці слова адмірал вимовив так, ніби сказав: «Ваша Імператорська Величносте», — з’ясовано, що Шахсуваров не мав контактів із Фьодаром Россомахіним — Тедом Россманом, себто. Після катастрофи полковника вивезли з аеропорту та утримують в лікарні люди колишнього Хазяїна Придніпров’я.

— У якому він стані?

— Ніби у тяжкому, але…

— Як це, ніби-але? Невже немає змоги знати це достеменно? — у легкому здивуванні цих запитань ад’ютантові почувся скрегіт металу.

— Прослуховування телефонів лікарів, які оперували та лікують Шахсуварова, дає підстави вважати — його травми середньої тяжкості і не становлять загрози життю, але самостійно пересуватися він ще неспроможний.

— Отже, крім людей Хазяїна, він ні з ким більше не спілкується? — самодержець підвівся і став обличчям до вікна, заклавши руки за спину. — От у кого слід вчитися вмінню проводити ефективні операції, — вів він далі. — Хазяїн примудряється організовувати їх навіть із американської в’язниці.

— Є інформація, що саме американці дуже цікавляться Шахсуваровим у Дніпропетровську. Один старий агент ЦРУ мав, швидше за все, коротку зустріч із екс-полковником.

— Як то — «швидше за все»?

— Зовнішнє спостереження зафіксувало факт проходу такого собі Томаса Андреаса до корпусу, де розташована палата Шахсуварова, а от чи вони говорили — невідомо.

— Достатньо і цього, — самодержець різко обернувся. — Якщо є найменша імовірність, що американці зацікавилися Владіміром, то його слід негайно привезти сюди. Чи пророблявся варіант вивезення Шахсуварова до Москви?

— Так, і в Україні є люди, готові нам у цьому допомогти. Але якщо він досі нетранспортабельний…

— Байдуже! Якщо він живим потрапить до рук піндосів, то біоінформаційної речовини нам не бачити, як власних вух, — процідив монарх. Ад’ютант зауважив, що той по-справжньому боїться втратити унікальний винахід покійного Арсена Фількевича.

— Тоді, можливо, нам слід почати не з Шахсуварова, а з Теда Россмана, адже саме він є носієм технологічної інформації.

— Шахсуваров чомусь вважає, що досліди Россмана можуть бути успішними лише у Дніпропетровську. Нібито довкола цього міста є якісь стародавні «місця сили», чи щось таке. І, що важливо — біологічний матеріал, необхідний для цієї роботи, там існує у найвищій у світі концентрації. А ми навіть не знаємо, чи вже отримані бодай перші позитивні результати. Аби це з’ясувати, Шахсуваров і полетів до Дніпропетровська. Яка інформація надходить з його московського офісу?

— Його оточення лише пошепки обговорює катастрофу та зникнення шефа, але нічого важливого там не знають.

— А його служба безпеки?