— Та де... Не згадаю...
Клим раптом ляснув у долоні, трохи пожвавився.
— Панове, а Шацький має рацію.
— У чому? — буркнув Тима. — Що гроші рахує, до яких йому нема діла?
— Судячи з усього, сума в портмоне була чималою. Пляма пригощав тут усіх, ще й заплатив повії, якої тепер не згадає. Підозрюю, він не знав, що робив із нею, — він глузливо підморгнув мокрому батярові. — Як думаєте, скільки людей нині має при собі крупні кошти? Навіть якщо такі знайдуться, не всякий піде з такою сумою в гаманці пізно ввечері в Стрийський парк.
— Гроші зараз вже не ті, — зазначив Тима. — Швидко знецінюються, ви мали б то знати, пане Кошовий.
— Тим більше! — Клим знову ляснув долонями. — Значить, перевдягнений у цивільне польський офіцер ніс їх для того, для кого паперові корони все ще мають якесь значення.
— Чекайте, — у Лінді дедалі помітніше прокидався поліцейський агент. — Хочете сказати, вбитий збирався комусь за щось заплатити? Й був певен — так залагодить якусь важливу для себе справу?
— Отож, — ствердно кивнув Кошовий. — Бачте, колективний розум допоміг виявити мету пізньої прогулянки пана Яблонського.
— Радий за вас, — Тима підвівся, розправив плечі. — Надіюся більше не побачити вас тут. Бо сам дивуюсь власному терпцю. Сталевий, не інакше.
— Вважайте, на сьогодні в нас таке собі невеличке перемир’я, — мовив Клим, витримавши колючий недружній погляд. — Але повертаюся до того, з чим сюди прийшов. Дуже хочу знайти панну Агнешку, котра Пілунська. Її свідчення мені, тобто, — він затнувся, — нам із Шацьким неабияк знадобляться. Та й ваш Пляма ще потрібен.
Батяр пригладив розчепленою мов зуби граблів, правицею вологе волосся.
— Пане Тимо, скажіть йому...
— Тихо! — підніс той голос. — Знатимеш тепер, як хляти. То маєш за свої бздури, вилупку. Мусиш піти з паньством, бо інакше змушу відшкодувати збитки панові Цезарю. А він із таких, як ти, пляцок робить. Заткайся, з тобою все.
Пляма вороже глипнув на Клима, закусив нижню губу й засопів.
— Дякую, — сказав Кошовий.
— Не треба. Пляма — хлоп нездалий, але тут усякий має захист, якщо прийнятий товариством. Якби виявився жодним боком до вашої справи не причетний, такого б щастя не мали. Але він винен, до того ж своїми діями справді ладен накликати сюди біду. Чи польські військові сюди нагрянуть, чи ваші — один чорт небажано. Тому вирішуйте свої справи в парку й відпускайте мені хлопа.
— Панна Агнешка, — нагадав Клим.
— Я не знаю всяку одну курву у Львові.
Лінда кахикнув.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцер із Стрийського парку » автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ п’ятий Пригоди трупа в Стрийському парку“ на сторінці 6. Приємного читання.