Розділ п’ятий Пригоди трупа в Стрийському парку

— Хто вам сказав, що ви вийдете звідси?

Сіпнулося віко.

Зі свого місця, попри тьмяне освітлення, Клим побачив, як сильно, до кольору крейди, збліднув на стільці в кутку Шацький. Рука стиснула наган Яблонського, а в кишені пальта лежав його власний револьвер. Гаман уже виглядав кумедно, тож Кошовий жбурнув його на ліжко, сам відступив до стіни, перекладаючи наган з правиці в лівицю.

Тима й Лінда з цікавістю стежили за його рухами, і Клим чудово розумів: навіть із двома револьверами він тут у пастці. Варто Тимі моргнути, й сюди забіжить з десяток горлорізів. Але він усе одно озброївся, тепер стискаючи наган і кольт.

— Що далі? — спитав Кароль.

— Не знаю. Погрожуєте мені ви.

— Я? — перепитав Тима, тицьнувши себе пальцем у груди. — Боже збав, я взагалі мовчу!

— Не клейте дурня. Щойно...

— Тихо! — перервав Тима. — Пане Кошовий, вам ніхто не погрожує, а ви вже злякалися. Не варто сприймати мої слова якось так, знаєте... Ну, ви розумієте. Заберіть зброю, ми з паном Ліндою з голими руками. Так виглядає, погрожуєте й поводите себе агресивно ви.

Зціпивши зуби, Клим повільно опустив револьвери. Потім засунув свій назад, наган перехопив за дуло, повернув руків’ям до Тими.

— Це доказ провини Кшиштофа Плями.

Замість нього відповів Лінда.

— Це доказ того, що батяр ймовірно був біля трупа. Або, що теж припускається, міг виграти зброю та портмоне в справжнього убивці. Наприклад, у карти. Є ще варіант: Пляма знайшов свою здобич там же, у парку. А викинув добро справжній убивця, котрий імітував розбійницький напад. Тож я цілком припускаю згадані вами політичні мотиви злочину.

Віко знову сіпнулося, Клим заспокоїв тик пучкою.

— Все з вами ясно, панове. Признатися, від вас, пане Ліндо, чекав цього найменше. Але до намірів пана Тими в мене питань, як то кажуть, нема. Міг би раніше допетрати.

— Прошу? — перепитав Тима.

— Я зле зробив, що пояснив вам усе. Ви не видаєте Пляму поліції. Вам вигідно, обом, аби все йшло до того, чого я боюся.

— До чого?

— Хаос.

— Далі не розумію, — мовив Кароль.