Розділ п’ятий Пригоди трупа в Стрийському парку

— Тепер давайте по порядку. Ходіть ближче.

Компанія наблизилась до пам’ятника. Виглядали вони строкато й дивно, на гурт озиралися перехожі.

— Ти сам чого туди поперся?

— Пива перед тим нажлуктився. Так само шукав у парку пригод. Хоч не таких, як ось вона, — кивок на Агнешку. — Але ж самі знаєте: коли той міхур тисне, ні про що інше не думаєш. Ось я й поліз, як побачив зручне місце.

— Показуй, — звелів Клим.

Зиркнувши на Лінду й отримавши дозвільний кивок, Пляма підсмикнув штани, зійшов з алеї, заглибився між дерев. Пройшов недалеко, зупинився, тупнув ногою:

— Отут.

Кошовий, а за ним — Шацький пройшли до нього. Відсунувши батяра, Клим став на його місце, покрутив головою.

— Зрозуміли?

— Та де! — відгукнувся Йозеф. — Що ви тут взагалі такого побачили!

Клим знову прокашлявся в кулак.

— А ходіть сюди, пане Ліндо.

Колишній поліцейський пройшов до нього. Дівчина чи то не маючи бажання лишатися на алеї сама, чи то перейнята цікавістю й незвичністю своєї місії, подалася за ним. Зупинившись поруч із Кошовим, колишній поліцейський так само роззирнувся.

— Я теж не зовсім ловлю хід ваших думок.

— Пам’ятник бачите?

— Звідси? Чудово.

— Не дасте збрехати, пане Каролю — в сутінках з цього місця Кілінського теж видно. Й усе, що відбувається поруч.

— То й що? До чого ведете? От уже манера ваша, не люблю...

— Пан Кошовий має дуже добру манеру! — образився за друга Шацький. — Зате все зрозуміло потім навіть дурневі!

— А якщо коротше? — Лінду все це починало помітно дратувати.