Розділ п’ятий Пригоди трупа в Стрийському парку

— Польський офіцер — то є серйозна справа, пане Тимо.

— Згоден, — вицідив Єжи. — Свисніть мені сюди когось, пане Ліндо.

Колишній поліцейський пружно підвівся, вийшов й за кілька хвилин повернувся, пропускаючи вперед двох батярів, одного з яких відчайдушно атакував Шацький. У кімнатці зовсім не лишилося місця, й Тима відступив до стіни.

— Заберіть ось цього, — носок черевика гидливо торкнувся Плями, котрий далі стояв рачки, мотав головою й, схоже, втратив будь-яке відчуття реальності. — Прочухайте. Робіть, що хочете, але він має говорити й думати.

Батяри спритно підхопили Кшися з двох боків під руки, підняли й виволокли. Зачинивши за ними двері, Лінда лишився там, прихилившись до одвірка.

— Розкажіть тепер усе спочатку, пане Кошовий. Ви недарма влізли в ту справу. І напевне вона для вас дуже важлива, інакше ви не наважилися б прийти сюди.

— Нема особливо про що говорити. Офіцера вбито і, як я правильно здогадався, пограбовано. Якщо ваш Пляма признається, нам удасться на деякий час відтягнути збройну сутичку між поляками та українцями. Подробиці опускаю, політика вам не важлива, й це мудро. Ваша братія виживе за будь-якої влади. Ви вірно вчинили, пане Ліндо, обравши собі саме той шлях, на якому я вас бачу.

— Схвалюєте?

— Не казав цього. Правильний вибір для когось не означає, що я готовий зробити так само й прийняти.

Тима клацнув пальцями.

— Чекайте. Про що мова?

— Аби ви зрозуміли — про боротьбу за владу, — сказав Клим. — Чудово знаєте, що в таких випадках може пролитися кров. І вона часто ллється. Але тут не місто ділять чи, скажімо, підконтрольні борделі. Йдеться про набагато важливіші речі. Ведуться переговори, важкі, з мінімальним результатом. Та краще все ж до останнього тримати мир.

— Як батяр з плямою на писку може вас урятувати?

— Не про мене йдеться, — зітхнув Кошовий. — Жертви можуть бути по всьому Львову, передусім — серед мирного населення. Котре й без того настраждалося за чотири роки війни. Люди мерзли, голодували, хворіли, втрачали житло, помирали.

— То все слова. Ми про Пляму говоримо.

— Він убив польського офіцера, аби пограбувати. Довівши це товаришам жертви, реально відвести підозру від української сторони. На якийсь час протистояння перестане бути аж таким гострим.

— Я відчуваю настрої, — вставив Лінда. — Так чи інакше, його не уникнути.

— Але погодьтеся, це робити треба. Так довго, як вийде.

— У мене нема бажання допомагати вам, — відрізав Тима. — Причину ви знаєте.

— Так. Проте ми з Шацьким підемо звідси. Я розкажу про результат розшуку. Поясню, хто саме не видає вбивцю. Й ви знову зустрінетесь із сотником Арсеничем.