Розділ дев’ятий

Вона примостилася на ліжку. Простяглася, зручніше влаштовуючи спину. Початок непоганий...

— Я пройшовся містом... Перше враження... гм. Схоже, тут немає ні поліції, ні суду.

Ірена полегшено зітхнула. Ліхтарі, що б’ють світлом в обличчя, засліплюють, збивають з пантелику... «Не чиніть опір... Це поліція. Підведіть руки...»

Тюремні поневіряння не минулися марно. З самого початку її не полишало підсвідоме почуття небезпеки: ось зараз увірвуться зі списами напереваги, звинуватять у неймовірних злочинах, кинуть в ціпкі руки ката...

— Це ж чудово, Яне. Немає суду — значить, немає судових помилок... Чи ви збиралися зробити тут кар’єру адвоката?

Семироль якось дивно на неї подивився. Відвів очі.

— Яне, — вона занепокоїлась. — Я сподіваюся, чогось на кшталт... інквізиції тут немає теж? Нас не звинуватять у єресі, в чаклунстві чи ще в чомусь?

— Чого ви всього лякаєтеся? — запитав Семироль стомлено. — Ні в чому нас не звинуватять... Звичаї, на перший погляд, досить ліберальні. Люди неагресивні... На чолі міста стоїть герцог — так званий «Високий Дах». Багато говорять про якихось Тлумачів...

— Тлумачів чого? Снів? Видінь? Це оракул? Релігія? Секта?

Семироль знизав плечима:

— Тлумачів Провидіння... Очевидячки, справді, як релігія. Інша річ — чому в такій дивній формі... Гм, Ірено... Тільки ви можете вгадати, НАВІЩО Анджею Кромару знадобилася ця... МОДЕЛЬ.

— Я не знаю... — сказала вона відверто.

— Не лукавте... Можете здогадатись, якщо гарненько подумаєте. Ось, наприклад, той... та реальність, де ми з вами зустрілися. Чим вона відрізняється від вашої... висхідної... реальності?

Семироль затинався, вибираючи нейтральні формулювання. Ірена згадала, як заїкався в такій ситуації пан Петер.

— Ваша МОДЕЛЬ схибнута на законності, — відгукнулася вона не роздумуючи. — Це відразу кидається у вічі — ясно, як Божий день... Гіпертрофована судово-слідча машина. Наджорстокі вироки... І разом з тим — дика злочинність. Ірраціональна, маніякальна...

Семироль подивився здивовано. Наче Ірена на його очах вийняла кролика з-за пазухи.

— А то хіба ні? Хіба всі ці маніяки...

Семироль кліпнув:

— Ірено... Де ви побачили наджорстоке покарання?

Вона поперхнулася: