Розділ сьомий

— Я т-ти... С-с-с... Жити набридло, с-с-с...

Сіт замахнувся знову. Нік, побачивши Ірену, яка остовпіла в дверях, різко змахнув рукою — мовляв, геть звідси...

Ірена не послухалася. Бо раптом підступила слабкість і нудота.

Їй не так часто доводилося бачити жорстоку розправу. Можливо, життя поза МОДЕЛЛЮ занадто розпестило її.

Сіт зовсім озвірів, побачивши кров. Ельза заверещала, кинулася на забіяку — той відкинув її одним порухом плеча. Трош зі схлипом втягнув у себе червону юшку, і на якусь секунду Ірені здалося, що він так і буде бовтатися закривавленою лялькою в руках громила...

Раптом Сіт, як м’яч, відлетів услід за Ельзою, спиною врізався в ріг будинку, захрипів. Трош ненавидно ступив уперед, ударив люто, не дивлячись... Сіт сповз по стіні, засичавши й осідаючи, як проколений м’яч...

Ельза заверещала й повисла на плечах Троша. Гарні, широкі плечі — хоч ще когось на них вішай, просторо буде, як попелицям на кленовому листі...

Ірена тільки зараз помітила, що сипле сніг. Дрібний, мокрий, сирітський.

Нік підскочив до Троша ззаду і щосили вдарив черевиком під коліно. А коли Трош облишив Сіта і здивовано обернувся, взяв його за комір і підтягнув до себе, сказавши щось ледь чутно. Але від сказаного Трош одразу схаменувся. Здивовано озирнувся на Сіта, витираючи скривавлені губи. Підскочила Ельза, в руках її був зліпок снігу, і цим сніжком вона заходилася відтирати заюшене обличчя того, хто «і мухи не скривдить...»

— У дім, — підійшовши, сухо сказав Ірені Нік. — Тут немає нічого цікавого.

Цього разу вона послухалася. Просто тому, що знову повернулася здатність рухатись.

Нік сам прийшов у її кімнату. Постукав, дочекався дозволу, увійшов, опустився на стілець:

— Вибачте... Від імені Яна прошу пробачення. Всяке буває... Мені дуже шкода, що ви стали свідком ЦЬОГО.

— І як часто буває це всяке? — поцікавилась Ірена після паузи.

— Рідко, — Нік не всміхався. — І, на жаль... Ян зажадає пояснень. Від мене.

— Від вас? А чому не від Сіта?

Ірена була неприємно здивована. Сіт був єдиним жителем ферми, до якого вона не відчувала ні дрібки симпатії. Скорше, навпаки.

— Сіт... Ірено, бачите, я не зобов’язаний усе вам пояснювати, але якщо вже ви запитали... Винен якраз не Сіт. А Трош...

— Он як? — вона не приховувала подиву.

— На жаль... Трош нервується останнім часом. Це дуже небезпечно, він стає неадекватним... Через нього починає хвилюватись і Ельза. А Сіт... теж не відзначається терпимістю. Навряд чи Ян допустить, аби напередодні... гм... важливої події на фермі порушилася стабільність... Це нічого, що я вам все це розповідаю?