Розділ сьомий

Адже варто їй розкрити рот — і її викриють у брехні.

Троша НЕ ховали. Очевидно, він зник із ферми так само, як і інші смертники — попелом, чистим вогнем...

Через тиждень Семироль був абсолютно в формі.

Ще через два дні він повернувся з міста не сам — Ірену, не зважаючи на її протести, замкнули в кімнаті, й вона лише мигцем побачила у вікно, як адвокат вивантажує із всюдихода маленького чоловічка в наручниках — лисого, тлустого, з білястою борідкою та божевільними очима...

Більше вона ніколи не бачила цього чоловічка. І заборонила собі думати про його долю — позаяк робота забирала в неї всі сили і дозволяла вивільнити пам’ять.

Семироль приходив ночами — вона навчилася не здригатися при звуку його кроків. Більше того — між ними склалися такі собі партнерські відносини: він удавав, що не чув розмови у корівнику. Вона удавала, що доля Троша, так само, як і доля невідомого бороданя, анітрохи її не цікавить.

Семироль був із нею ніжний. Він був розумний, і його ніжність Ірені лестила. Хоча іноді вона не знати що віддала б заради того, аби вампір-адвокат був хоч трішки дурніший...

Іноді вона прокидалася від кошмару. Їй снилася розбита ущент жовта машина, і поруч на дорозі — закривавлене тіло Анджея Кромара...

Вона зціплювала зуби. Семиролю не слід чути, як вона бурмоче уві сні: Творець мертвий... Моделятор мертвий...

Зима була в самому розпалі, коли тест на вагітність показав, нарешті, позитивний результат.