Розділ п’ятнадцятий

Агов, пане Петере! Я виконала ваше завдання... вірніше, першу його частину. На жаль, виконання ваших подальших інструкцій не є здійсненним...

Тим більше що ви, скоріше за все, вже й не існуєте. Стали жертвою «імовірнісних катаклізмів».

Що поробиш, пане Петере. Наприкінці шляху я зустріла не зовсім того, кого чекала зустріти. Та й ви, напевно, не чекали такого повороту подій...

Ірена із зусиллям підвелася. Важко колихнувся живіт.

— Бувай, Кромаре.

Той, хто сидів на лавці, звів на неї подивовані очі:

— Уже йдеш?

— Так... Мені пора, — Ірені раптом зробилося весело. Кумедно: ось так розвернутись і піти; можливо, перш ніж сяде сонце, вона знайде якесь вовче лігвище і вкладеться спати...

Вона обернулася до Анджея спиною. Жаль, що немає поруч Рекового ліктя, нема на що зіпертися...

Утім, вона цілком іще тримається на ногах. А вітер тепер дме в спину, значить, іти буде легше...

Вона раптом усміхнулася. З давніх-давніх спогадів виринула дивна дамочка, візитерка в синьому: «Генію не потрібна дружина — йому потрібен друг, соратник... нянька...»

А Творцеві, ймовірно, взагалі ніхто не потрібен.

— Ірено!!

Слово впилось їй під лопатку, як недбало пущена пластмасова стріла з наконечником-липучкою (іграшкова стріла з тих, якими Анджей Кромар на спір влучав у яблучко десять разів із десяти).

— Що, Анджею?

Укрите кригою кругле озеро закрутилось, як вінілова платівка.

...Вогнище під захистом базальтової скелі. Сухе дерево, що загинуло, але не впало, давало щедру поживу вогню. Вигнувшись у немислимій позі, дерево прикривало подорожніх од чорного неба. Вірніше, намагалося прикрити — бо голих гілок не вистачало на весь цей неосяжний простір, на цю неозору півсферу, всіяну мерехтливими цятками...

Ірена дивилася вгору — і бачила сніжинки, що крутяться над помережаною поверхнею. Розчервонілі хлоп’ячі обличчя, стукіт ключок, пара з ротів...

— Що ти так дивишся... Кромаре?

Багаття спалахнуло яскравіше. У вогні проступили обриси замку, причому половина веж обрушилась, і над донжоном здіймалося полум’я. Облогова вежа, таран біля воріт, полчища варварів, які лізуть на стіни...