— Що з тобою? — її співрозмовник тільки тепер помітив — щось негаразд...
Ірена зціпила зуби. Бляха-муха, моделятор, творець, сліпий, як кріт...
А що коли дитина в її утробі згорнеться разом із МОДЕЛЯМИ?!
Темне беззоряне небо.
«...Тільки б добутися до паперу! Я придумаю для цієї історії щасливий фінал...»
— Ірено?!
Вона відчула його руки на своїх плечах. Уперше за стільки часу — його руки...
...І стукіт його серця — зазвичай повільного, а тепер воно явно збилося з ритму. Невже він упаде на коліна, ткнеться обличчям у її величезний живіт, і їй залишиться тільки материнським жестом поплескати його по сивіючій маківці?..
Вона посміхнулася:
— «Ти не вмієш каятися, — сказала ящірка».
— Що?
— Нічого, — вона знову посміхнулася крізь сумоту. — Просто так. Цитата.
Багаття все ширилося — але не палило. Легенько поколювало. Як запізнене сумління.
Епілог
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Страта» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ п’ятнадцятий“ на сторінці 13. Приємного читання.