Розділ «Терезін»

Настане день, закінчиться війна...

(Як дізнався пізніше Теодор, усі учасники терористичної організації «Млада Босна» за вироком військового трибуналу були повішені, лише безпосередній виконавець отримав двадцять років ув’язнення – йому не виповнилося ще дев’ятнадцяти. Тут, у тюрмі міста Терезін, він пробуде чотири роки, захворіє на туберкульоз і помре 28 квітня 1918 року.)

Вийшли на внутрішній двір тюрми. Вересневе сонце сліпило відвиклі від яскравого світла очі. Теодор закрив їх долонею. Повітря було сухе і тепле. Навіть тут, у тюрмі, відчувалося, що осінь вступає у свої права.

Приміщення, куди завів Теодора охоронець, стояло дещо осторонь камер і приємно виділялося від них зовнішнім видом, а кімната, де мав відбутися допит, дійсно була кімнатою, а не камерою.

Навпроти Теодора сидів начальник тюрми капітан Густав Ремек.

– Ви розмовляєте по-німецьки, – чи то запитав, чи то констатував капітан.

Засмужний кивнув головою.

– Добре, тоді нам буде легше порозумітися, – чомусь зрадів офіцер. – Послухайте, Теодоре, я чогось не розумію.

– Чого саме, пане капітане? – запитав Теодор.

– Який ідіот наказав вас заарештувати?

– Не розумію.

– Я можу зрозуміти, чому тут сидять інші. Москвофіли, члени їхньої партії, як-не-як вороги цісаря. А ви… Ви володієте німецькою мовою краще, аніж деякі безграмотні чиновники у міністерстві, ви служили в елітних військах. Я сам служив лише в уланах. Нагороджені хрестом цісаря. Чому вас заарештували? Хто це зробив?

– Намісник Львова, – повідомив Теодор.

Капітан не відповів. Засмужний подумав було, що той злякався, що непрямо обізвав високого чиновника ідіотом, але Ремек лише повідомив:

– Вчора наші війська залишили Львів.

Ця звістка – неначе обухом по голові. Теодор ще не встиг опам’ятатися, а капітан Ремек запитав:

– Ви розумієте, що це може для вас значити?

Теодор Засмужний не розумів, у чому чесно признався.

– Це значить, що територія, на якій ви проживали і з якої вас забрали в тюрму за підозрою у шпигунстві на користь Росії (правда це чи ні, не важливо), окупована тою самою Росією. Боюся, що ставлення до вас відтепер зміниться. Хоч я і лояльно ставлюся до вас, русинів, ви маєте зрозуміти, що наді мною є начальство, яке не поділяє моїх думок.

Виходило так неначе капітан виправдовувався перед в’язнем за майбутні незручності.

– Але я хочу сказати, що ми, чехи, ставимося до русинів добре.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Настане день, закінчиться війна...» автора Лущик П.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Терезін“ на сторінці 3. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи