Розділ «Родина»

Двадцятого квітня зранку Пелагея досить-таки легко народила здорового хлопчика. Це сталося так несподівано, що Юрій не встиг збігати за місцевою повитухою. Коли ж вона прийшла, біля молодої мами вже сиділа Настуня, а Іван поздоровляв новоспеченого батька, а той не знав куди дітися, що робити, як поводитися.

Юрко також ходив гоголем. І не тільки через те, що вчетверте став дядьком. Так сталося, що до Палазі він прив’язався міцніше, ніж до Настуні.

– Як думаєте назвати? – поцікавився Іван.

– Михайлом, – відповів Теодор.

– Кого візьмете хресними?

– Настуню.

– І?…

– А ось його. – Теодор кивнув на отерепілого Юрка.

– І правильно, – підтримав старший брат. – Ми завжди маємо триматися разом. Хіба ми не Засмужні?

– А наступного сина до хрещення понесеш ти.

– Ну, це само собою.

Поки до Пелагеї не пускали; мимо братів пройшла теща і, не кажучи нічого, сховалася в хаті.

– У них своє, – пояснив Іван.

Розмова тим часом перейшла на інші теми.

– Читав вчора в газеті, що в морі затонув великий корабель, – повідомив Іван. – Найбільший у світі.

– Який? – байдуже поцікавився Теодор. Він думав про своє.

– Та не переживай ти так! Все буде гаразд!

– Дай то Бог! То як називався цей корабель?

– Та не знаю! Забув!

– «Титанік» називався, – виручив Івана Юрко.