Розділ «Родина»

Після хрестин зібралися у хаті новоохрещеної за столом. Там же Теодор дізнався від куми, що після зими вона від’їжджає на заробітки.

– Куди? – запитав Теодор.

– До Канади, – відповіла Катерина. – Там дають землі скільки захочеш.

– І що ти будеш робити з цією землею сама?

– Нічого, я сильна. Зароблю грошей і повернуся. Може, і ти поїдеш зі мною? – лукаво стрільнула очима кума.

– Не можу, – серйозно відповів Засмужний. – Палазя чекає дитину. Мушу бути поблизу. А гроші зароблю і тут.

– Це точно, – згодився Максим Холод, якого запросили також. – Якби я знав німецьку так, як ти, жив би приспівуючи.

– То чого не вчив?

– Не кожен такий як ти.

Теодор з тривогою спостерігав за станом Пелагеї, очікуючи чергового повторення попередніх трагедій, але жінка спокійно пережила зиму і вже в березні стало зрозуміло, що на цей раз все обійдеться.

Щоб не сталося ніяких несподіванок, Пелагея не пішла навіть святити паску, хоч дуже хотіла, тим більше, що того року Великдень збігся з Благовіщенням. Вона прокинулася разом з чоловіком та Юрієм і, відправивши обох до церкви, сіла перед образом і почала молитися. Пелагея не відкрила молитовник, хоч він і лежав на столі. Вона не ходила до школи і не вміла читати. Але це не завадило їй знати усі молитви і без заминки читати їх. Поруч чоловіка вона навчилася співати майже всю літургію, правда, особливі відправи, як от сьогоднішня, були для неї поки що непосильні.

Пелагея так захопилася, що незчулася, як розвиднилося. Настав час порати по господарстві, але Теодор суворо-пресуворо заборонив їй не тільки давати свиням і худобі, але навіть доїти корів, чим був дуже незадоволений шістнадцятирічний Юрій.

Взагалі молодший брат чоловіка любив зовицю і вважав, що Теодор більше виграв у цьому сенсі, аніж Іван. Та й Теодор сміливо залишав Юрія самого на господарстві, коли доводилося відлучатися на день, а то й на довше.

Коли чоловіки повернулися з освяченими пасками, вони швидко попорали, нагодували всю живність, і втрьох сіли за святковий стіл. Спраглі до м’ясної їжі, Засмужні з насолодою вдихали приємний аромат копченої ковбаси.

– Катерина вчора від’їхала в Канаду, – повідомив Теодор, коли сніданок підходив до кінця.

– Грошей заробить, – сказав Юрій.

– Заробить, – згодився старший брат. – Наробиться, а не заробить. Гадаєш, в Америці просто так дають гроші?

– Але ж їдуть…

– Та тому, що тут зовсім погано! Ніхто про нас, українців, не думає. І що б не говорив Іван, цісар як дивився байдуже на наше життя зі свого портрета, так і дивиться. І нема на то ради.

Пелагея підвелася і, зіславшись на втому, як качечка, повільно пішла до ліжка. А брати вирішили вийти надвір, тим більше, що Теодорові захотілося посмалити люльку. Правда, Юрко завбачливо зловив добротного домашнього кота, що весь час старався сісти за спільний стіл.